DOI: https://doi.org/10.32347/2077-3455.2020.56.137-152

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ОСЯГНЕННЯ САКРАЛЬНОГО У АРХІТЕКТУРІ

Yuriy Kryvoruchko

Анотація


Архітектура – область діяльності людини, яка не вичерпується лише знаннями. За своєю складністю сакральне і архітектура подібні позараціональністю, емоційністю, духовністю. Вироблені людиною підходи до складних неоднозначних подій, явищ та предметів дають багату палітру засобів їх осягнення, що укладаються у методи їх пізнання. Застосування методів дає вагомі результати у розумінні природи архітектури та дозволяє вирішувати ряд практичних завдань просторової організації життєдіяльності людини і соціуму.

Для архітектурного дослідження та осягнення феномену сакрального можуть бути придатними різноманітні методи різних наук, оскільки сама архітектура є явищем мультидисциплінарним. Оскільки раціональні категорії мислення не вичерпують суттєвої повноти предмету, мають обмежену результативність і застосування у осягненні сакрального, тому поряд із науковими категоріями важливими є образні засоби пізнання, які носять інтерпретативний та герменевтичний характер. Дослідження сакрального має різнометодичну направленість у послідовності пізнавального зусилля від раціональних категорій до ірраціональних, метафізичних уявлень та образів, які дозволяють наблизитись у область невидимого та невимовного, що складає найсуттєвішу сторону предмету сакрального.

Методологічні підходи осягнення сакрального у архітектурі демонструють широку палітру вихідних умов та пізнавальних можливостей людини. Виявлені методологічні передумови осягнення сакрального визначають феномен сакрального як матеріально-духовну нероздільність змісту, форми, структури, процесу та часу архітектурного об’єкту чи явища, що даються чи створюються у чуттєвому переживанні та предметному ядрі сприйняття людини.

Методологічні основи дослідження феномену сакрального у духовному освоєнні простору людиною дозволяють визначити системний характер об’єкту храмобудування у взаємодії містичних, чуттєвих та раціональних сторін, що суттєво розширює поняття об’єкту архітектури та впроваджує нові положення до теорії архітектури і містобудування.


Ключові слова


сакральне; архітектура; методологія; підходи; осягнення; пізнання; образ.

Повний текст:

PDF

Посилання


Ahron R. Introduction à la philosophie de l'histoire, NRF-Gallimard, (1989), p. 249.

Balandier Georges. "Le Desordre", Eloge du mouvement", Fayard, (1989), pp. 237.

Baudrillard J. "Les Stratégies fatales". Le Livre de Poche-Grasset, (1983), 288 p.

Braudel F. "La longue durée" (1958), in "Ectrits sur l'histoire", Champs-Flammarion, 1969, pp. 44–48.

Conche M. "Orientation philosophique", PUF, 1990, pp. 45, 48, 181 sq.

Deleuze G. et Parnet с. "Dialogues", Flammarion, 1977, p. 119.

Deleuze Gilles, "Nietzsche et la philosophie", PUF, 1962, pp. 223-225.

Foucault Michel. "L'Archéologie du savoir", NRF-Gallimard, 1969, pp. 250 sq.

Gadamer H.G. Vérité et méthode. Les grande lignes d’une hermeneutique philosophique. Paris, Seuil, 1976, 350 p.

Habermas Jurgen. "La Pensée postmétaphisique", Armand Colin, 1988–1993, р. ІЗ.

Individualisme Article іm Raymond Boudon et François Bourricaud. "Dictionnaire critique de sociologie", PUF, 1982, pp. 306 sq.

Interview de M.Foucault, Magazine littéraire, 1993.

Jonas H. "Le Principe responsabilité". Ed. du Cerf, 1979– 1990, pp. 293 sq.

Levi-Strauss C. "Antropologie structurale". Plon, 1958, p. 305 sq.

Lipovetsky Gilles. "L''Empire de l'éfémère", NRF-Gallimard, 1987, pp. 14–16.

Misrahi Robert. "Traité du bonheur", t.Il, "Ethique, politique et bonheur", Seuil, 1983, pp. 29 sq.

Popper К. "Misère de l'historicisme". Presses Pocket Agona-Plon, p. 137.

Posthumes, 188-1885, cité in Deleuze et Guattari. "Qu'est-ce que la Philosophie?", Ed. de Minuit, p. II.

Ricoeur Paul. "De Texte à l'action. Essais d'herméneutique II", Seuil, 1986, pp. 25-26, 29-31.

Rosset Clement. "La Force majeure", Ed. de Minuit, 1983, pp. 24 sq.

Jacqueline Ryus (1998). Progress of modern ideas. Panorama of the latest thought. [Postup suchasnykh idey. Panorama novitnʹoyi dumky. K.: Osnovy] K. Basics. – 670p. (in Ukrainian)

Petrushenko V.L. (2000, 2012). Philosophy. Educ. Manual. Lviv: The New World. [Filosofiya. Navch. posibn. Lʹviv: Novyy svit]. – 647p. (in Ukrainian)


Пристатейна бібліографія ГОСТ


Ahron R. Introduction à la philosophie de l'histoire, NRF-Gallimard, 1989, p. 249.

Balandier Georges. "Le Desordre", Eloge du mouvement", Fayard, 1989, pp. 237.

Baudrillard J. "Les Stratégies fatales". Le Livre de Poche-Grasset, 1983, 288p.

Braudel F. "La longue durée" (1958), in "Ectrits sur l'histoire", Champs-Flammarion, 1969, pp. 44–48.

Conche M. "Orientation philosophique", PUF, 1990, pp. 45, 48, 181 sq.

Deleuze G. et Parnet с. "Dialogues", Flammarion, 1977, p. 119.

Deleuze Gilles, "Nietzsche et la philosophie", PUF, 1962, pp. 223-225.

Foucault Michel. "L'Archéologie du savoir", NRF-Gallimard, 1969, pp. 250 sq.

Gadamer H.G. Vérité et méthode. Les grande lignes d’une hermeneutique philosophique. Paris, Seuil, 1976, 350 p.

Habermas Jurgen. "La Pensée postmétaphisique", Armand Colin, 1988–1993, р. ІЗ.

Individualisme Article іm Raymond Boudon et François Bourricaud. "Dictionnaire critique de sociologie", PUF, 1982, pp. 306 sq.

Interview de M.Foucault, Magazine littéraire, 1993.

Jonas H. "Le Principe responsabilité". Ed. du Cerf, 1979– 1990, pp. 293 sq.

Levi-Strauss C. "Antropologie structurale". Plon, 1958, p. 305 sq.

Lipovetsky Gilles. "L''Empire de l'éfémère", NRF-Gallimard, 1987, pp. 14–16.

Misrahi Robert. "Traité du bonheur", t.Il, "Ethique, politique et bonheur", Seuil, 1983, pp. 29 sq.

Popper К. "Misère de l'historicisme". Presses Pocket Agona-Plon, p. 137.

Posthumes, 188-1885, cité in Deleuze et Guattari. "Qu'est-ce que la Philosophie?", Ed. de Minuit, p. II.

Ricoeur Paul. "De Texte à l'action. Essais d'herméneutique II", Seuil, 1986, pp. 25-26, 29-31.

Rosset Clement. "La Force majeure", Ed. de Minuit, 1983, pp. 24 sq.

Жаклін Рюс. Поступ сучасних ідей. Панорама новітньої думки. К.: Основи. 1998. 670с.

Петрушенко В.Л. Філософія. Навч. посібн. Львів: Новий світ – 2000, 2012. 647с.


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


Copyright (c) 2020 Yuriy Kryvoruchko

Creative Commons License
Ця робота ліцензована Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.