МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ОСЯГНЕННЯ САКРАЛЬНОГО У АРХІТЕКТУРІ
DOI:
https://doi.org/10.32347/2077-3455.2020.56.137-152Ключові слова:
сакральне, архітектура, методологія, підходи, осягнення, пізнання, образ.Анотація
Архітектура – область діяльності людини, яка не вичерпується лише знаннями. За своєю складністю сакральне і архітектура подібні позараціональністю, емоційністю, духовністю. Вироблені людиною підходи до складних неоднозначних подій, явищ та предметів дають багату палітру засобів їх осягнення, що укладаються у методи їх пізнання. Застосування методів дає вагомі результати у розумінні природи архітектури та дозволяє вирішувати ряд практичних завдань просторової організації життєдіяльності людини і соціуму.
Для архітектурного дослідження та осягнення феномену сакрального можуть бути придатними різноманітні методи різних наук, оскільки сама архітектура є явищем мультидисциплінарним. Оскільки раціональні категорії мислення не вичерпують суттєвої повноти предмету, мають обмежену результативність і застосування у осягненні сакрального, тому поряд із науковими категоріями важливими є образні засоби пізнання, які носять інтерпретативний та герменевтичний характер. Дослідження сакрального має різнометодичну направленість у послідовності пізнавального зусилля від раціональних категорій до ірраціональних, метафізичних уявлень та образів, які дозволяють наблизитись у область невидимого та невимовного, що складає найсуттєвішу сторону предмету сакрального.
Методологічні підходи осягнення сакрального у архітектурі демонструють широку палітру вихідних умов та пізнавальних можливостей людини. Виявлені методологічні передумови осягнення сакрального визначають феномен сакрального як матеріально-духовну нероздільність змісту, форми, структури, процесу та часу архітектурного об’єкту чи явища, що даються чи створюються у чуттєвому переживанні та предметному ядрі сприйняття людини.
Методологічні основи дослідження феномену сакрального у духовному освоєнні простору людиною дозволяють визначити системний характер об’єкту храмобудування у взаємодії містичних, чуттєвих та раціональних сторін, що суттєво розширює поняття об’єкту архітектури та впроваджує нові положення до теорії архітектури і містобудування.
Посилання
Ahron R. Introduction à la philosophie de l'histoire, NRF-Gallimard, (1989), p. 249.
Balandier Georges. "Le Desordre", Eloge du mouvement", Fayard, (1989), pp. 237.
Baudrillard J. "Les Stratégies fatales". Le Livre de Poche-Grasset, (1983), 288 p.
Braudel F. "La longue durée" (1958), in "Ectrits sur l'histoire", Champs-Flammarion, 1969, pp. 44–48.
Conche M. "Orientation philosophique", PUF, 1990, pp. 45, 48, 181 sq.
Deleuze G. et Parnet с. "Dialogues", Flammarion, 1977, p. 119.
Deleuze Gilles, "Nietzsche et la philosophie", PUF, 1962, pp. 223-225.
Foucault Michel. "L'Archéologie du savoir", NRF-Gallimard, 1969, pp. 250 sq.
Gadamer H.G. Vérité et méthode. Les grande lignes d’une hermeneutique philosophique. Paris, Seuil, 1976, 350 p.
Habermas Jurgen. "La Pensée postmétaphisique", Armand Colin, 1988–1993, р. ІЗ.
Individualisme Article іm Raymond Boudon et François Bourricaud. "Dictionnaire critique de sociologie", PUF, 1982, pp. 306 sq.
Interview de M.Foucault, Magazine littéraire, 1993.
Jonas H. "Le Principe responsabilité". Ed. du Cerf, 1979– 1990, pp. 293 sq.
Levi-Strauss C. "Antropologie structurale". Plon, 1958, p. 305 sq.
Lipovetsky Gilles. "L''Empire de l'éfémère", NRF-Gallimard, 1987, pp. 14–16.
Misrahi Robert. "Traité du bonheur", t.Il, "Ethique, politique et bonheur", Seuil, 1983, pp. 29 sq.
Popper К. "Misère de l'historicisme". Presses Pocket Agona-Plon, p. 137.
Posthumes, 188-1885, cité in Deleuze et Guattari. "Qu'est-ce que la Philosophie?", Ed. de Minuit, p. II.
Ricoeur Paul. "De Texte à l'action. Essais d'herméneutique II", Seuil, 1986, pp. 25-26, 29-31.
Rosset Clement. "La Force majeure", Ed. de Minuit, 1983, pp. 24 sq.
Jacqueline Ryus (1998). Progress of modern ideas. Panorama of the latest thought. [Postup suchasnykh idey. Panorama novitnʹoyi dumky. K.: Osnovy] K. Basics. – 670p. (in Ukrainian)
Petrushenko V.L. (2000, 2012). Philosophy. Educ. Manual. Lviv: The New World. [Filosofiya. Navch. posibn. Lʹviv: Novyy svit]. – 647p. (in Ukrainian)
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Yuriy Kryvoruchko
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
