АЛЖИР ЯК МІСТО-ЛАБОРАТОРІЯ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ МУЛЬТИКУЛЬТУРНОГО МІСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ (1830–1962 РР.)
DOI:
https://doi.org/10.32347/2077-3455.2025.74.219-237Ключові слова:
мультикультурне міське середовище, місто-метрополія Алжир, Касба, Віль Нувель, Західноєвропейська цивілізація, Ісламська цивілізація, малі цивілізаційні стилі, циклостадія МодернуАнотація
У статті досліджуються засади формування архітектурного (техногенного) середовища міста Алжир у період французького колоніального панування (1830–1962). Автор аналізує мультикультурне міське середовище Алжиру через призму цивілізаційного історичного підходу, досліджуючи міські трансформації і малі цивілізаційні стилі панівної новоприбулої цивілізації (зокрема неокласичний, неомавританський та середземноморський архітектурні стилі). Французькі архітектори швидко усвідомили труднощі перебудови Касби, тому почали створювати нове місто європейського зразка навколо ісламської Медини, розширюючи вулиці й зносячи частину старої забудови. Унаслідок цього значна частина Касби, зокрема північна чверть, була зруйнована для зведення колоніальних кварталів і громадських будівель у європейському стилі. Колонізатори, очолюючи експансійний рух Західноєвропейської цивілізації (на циклостадії Модерну), у містобудівельній практиці наслідували свої батьківські цивілізації, зокрема Римську та Візантійську. Особлива увага в статті приділена змінам у міському середовищі у межах генерального плану «Прост» і ролі міста Алжир як «лабораторії» Західноєвропейської цивілізації. У роботі простежується ідеологічний характер архітектурних інтервенцій, які мали символізувати перевагу і домінування панівної цивілізації. Водночас місто зберігало культурну багатошаровість, що відображалося в значних дисонансах між традиційним ісламським середовищем і колоніальними проєктами. Архітектура соціального житла, зокрема комплекс Діар-ель-Махсул, стала владним інструментом просторової та цивілізаційної сегрегації, що втілювала домінування західного модернізму над мусульманською традиційністю. Колоніальні пам’ятники в місті Алжир стали символом цивілізаційного зіткнення та засобом деколоніальної боротьби вже постколоніального суспільства. Це історичне минуле Алжиру продовжує впливати на структуру сучасного міста, зумовлюючи його фрагментацію, та посилюючи соціальну сегрегацію. Досвід міста Алжир розглядається як показовий приклад усього діапазону проявів мультикультуралізму у Середземноморському регіоні. Він також демонструє, як архітектура здатна бути одночасно владним інструментом для примусу та засобом для організації експериментального мультикультурного співіснування у містах.
Посилання
Список літератури
Швець Є. В. Науково-методичні засади формування мультикультурного міського середовища (на прикладі країн Середземноморського регіону): дис. … канд. Архітектури: 18.00.01 – теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури. Київ: КНУБА, 2019. 311 с. URL: https://uacademic.info/ua/document/0419U002430
Toynbee A. J. A Study of History. Vol. 1: Abridgement of Volumes I–VI / abridged by D. C. Somervell. Oxford: Oxford University Press, 1988. 630 p.
Huntington S. P. The Clash of Civilizations and the Remaking of World Order. New York: Simon & Schuster, 2003. 368 p.
Targowski A. Towards a composite definition and classification of civilization // Comparative Civilizations Review. 2009. No. 60. P. 79–98.
Henni S. L’architecture de la contre-révolution: l’armée française dans le nord de l’Algérie. Paris: Éditions B42, 2019. 344 p.
Kroeber A. L. Style and Civilization. New York, 1957. 182 p.
Lochard T. Aiche B. Alger, évolution urbaine 1830–1930 // Alger: ville & architecture, 1830–1940. Arles: Éditions Honoré Clair, 2016. P. 12–29.
Çelik Z. Urban forms and colonial confrontations: Algiers under French rule. Berkeley: University of California Press, 1997. 236 p. URL: http://ark.cdlib.org/ark:/13030/ft8c6009jk/
Hadjri K., Osmani M. The Spatial Development and Urban Transformation of Colonial and Post-Colonial Algiers // Planning Middle Eastern Cities: An Urban Kaleidoscope / ed. by Y. Elsheshtawy. London: Routledge, 2004. DOI: https://doi.org/10.4324/9780203609002
Piaton C., Lochard T., Aïche B. Styles et types architecturaux de 1830 aux 1930 // Alger. Ville et architecture, 1830–1940. Arles: Éditions Honoré Clair, 2016. P. 50–69.
Çelik Z. Empire, Architecture, and the City: French-Ottoman Encounters, 1830–1914. Seattle: University of Washington Press, 2008. 368 p. ISBN 9780295987798.
Malik C., Piaton C. Architectes d'Alger, 1830–1940 // Alger. Ville et architecture, 1830–1940. Arles: Éditions Honoré Clair, 2016. P. 30–49.
Le Corbusier. Poésie sur Alger. Paris : Éditions Parenthèses, 2015. 106 p.
Lespès R. Pour comprendre l’Algérie. Alger: Gouvernement général de l’Algérie, 1937. 242 p.
Bertaud du Chazaud V., Bertaud du Chazaud S. L’architecture en Algérie de 1830 à nos jours. Paris: Le Moniteur, 2023. 390 p.
Merzelkad-Hallal R., Merzelkad-Nedjai K. Transposition of the segregationist colonial system on social housing: case of the Diar El Mahçoul–Algiers City // Indonesian Journal of Social Science Research. 2024. Vol. 5, no. 1. P. 9–19. DOI: https://doi.org/10.11594/ijssr.05.01.02
Швець Є. В. Роль Середземного моря у формуванні та розвитку мультикультурного міського середовища // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. 2017. Вип.47. С.186–189. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Spam_2017
Deluz J.-J. L’urbanisme et l’architecture d’Alger: aperçu critique. Liège: P.Mardaga; Alger: Office des publications universitaires, 1988. 195 p.
Mezoud A., Declève B. Alger du centre «confisqué» à l’éclatement des centralités // Territoires et développement durable. 2010. № 2010-05. P. 38. URL: http://hdl.handle.net/2078.1/126241
Slyomovics S. Monuments Decolonized: Algeria’s French Colonial Heritage. Stanford: Stanford University Press, 2024. 330 p.
References
Shvets, Y. V. (2019). Scientific and methodological principles of forming a multicultural urban environment (on the example of Mediterranean countries) (Candidate’s thesis, specialty 18.00.01). Kyiv National University of Construction and Architecture. https://uacademic.info/ua/document/0419U002430 (in Ukrainian).
Toynbee, A. J. (1988). A study of history: Volume I: Abridgement of volumes I–VI (Abridged by D. C. Somervell). Oxford University Press. (in English).
Huntington, S. P. (2003). The clash of civilizations and the remaking of world order. New York, NY: Simon & Schuster. (in English).
Targowski, A. (2009). Towards a composite definition and classification of civilization. Comparative Civilizations Review, 60, 79–98. (in English).
Henni, S. (2019). Architecture of counter-revolution: The French army in northern Algeria. Éditions B42. (in French).
Kroeber, A. L. (1957). Style and civilization. New York. (in English).
Lochard, T., & Aïche, B. (2016). Algiers: Urban evolution, 1830–1930. In C.Piaton, J. Hueber, B. Aïche, & T. Lochard (Eds.), Algiers: City and architecture, 1830–1940 (pp. 12–29). Éditions Honoré Clair. (in French).
Çelik, Z. (1997). Urban forms and colonial confrontations: Algiers under French rule (236 pp.). University of California Press. http://ark.cdlib.org/ark:/13030/ft8c6009jk/ (in English).
Hadjri, K., & Osmani, M. (2004). The spatial development and urban transformation of colonial and post-colonial Algiers. In Y. Elsheshtawy (Ed.), Planning Middle Eastern Cities: An urban kaleidoscope. Routledge. https://doi.org/10.4324/9780203609002 (in English).
Piaton, C., Lochard, T., & Aïche, B. (2016). Styles and architectural types from the 1830s to the 1930s. In C. Piaton, J. Hueber, B. Aïche, & T. Lochard (Eds.), Algiers: City and architecture, 1830–1940 (pp. 50–69). Arles, France: Éditions Honoré Clair. (in French).
Çelik, Z. (2008). Empire, architecture, and the city: French-Ottoman encounters, 1830–1914. Seattle, WA: University of Washington Press. (in English).
Malik, C., & Piaton, C. (2016). Architects of Algiers, 1830–1940. In C. Piaton, J. Hueber, B. Aïche, & T. Lochard (Eds.), Algiers: City and architecture, 1830–1940 (pp. 30–49). Éditions Honoré Clair. (in French).
Le Corbusier. (2015). Poetry on Algiers. Paris, France: Éditions Parenthèses. (in French).
Lespès, R. (1937). Understanding Algeria. Algeria: Gouvernement général de l’Algérie. (in French).
Bertaud du Chazaud, V., & Bertaud du Chazaud, S. (2023). Architecture in Algeria from 1830 to the present day. Paris, France: Le Moniteur. (in French).
Merzelkad-Hallal, R., & Merzelkad-Nedjai, K. (2024). Transposition of the segregationist colonial system on social housing: Case of the Diar El Mahçoul–Algiers City. Indonesian Journal of Social Science Research, 5(1), 9–19. https://doi.org/10.11594/ijssr.05.01.02 (in English).
Shvets, Y. V. (2017). The role of the Mediterranean Sea in the formation and development of a multicultural urban environment. Current Problems of Architecture and Urban Planning, (47), 186–189. http://nbuv.gov.ua/UJRN/Spam_2017_47_28 (in Ukrainian).
Deluz, J.-J. (1988). Urban planning and architecture of Algiers: A critical overview. Liège, Belgium: P. Mardaga; Algiers, Algeria: Office des publications universitaires. (in French).
Mezoud, A., & Declève, B. (2010). Algiers from the “confiscated” centre to the fragmentation of centralities. Territoires and Sustainable Development, 2010(5), 38. http://hdl.handle.net/2078.1/126241 (in French).
Slyomovics, S. (2024). Monuments decolonized: Algeria’s French colonial heritage. Stanford University Press. (in English).
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Швець Євгенія Володимирівна
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
