Класифікація та типологія закладів психіатричного профілю в структурі закладів охорони здоров’я
DOI:
https://doi.org/10.32347/2077-3455.2025.71.565-576Ключові слова:
типологія медичних установ, психіатричні заклади, центри ментального здоров’я, класифікація, типологія, психоневрологічні диспансериАнотація
Чітка класифікація медичних установ та психіатричних закладів є важливою для ефективного надання медичної допомоги, оскільки вона допомагає в організації послуг, плануванні ресурсів і забезпеченні високих стандартів лікування. З огляду на зростання кількості психічних розладів і необхідність забезпечення доступу до якісної медичної допомоги, точна класифікація стає основою для створення комплексної та узгодженої системи медичних установ. У статті розглянуто типологію, специфічні характеристики, розташування в структурі міста, функції, планувальну структуру та необхідне обладнання для центрів ментального здоров’я та інших психіатричних закладів.
Однією з основних характеристик центрів ментального здоров’я є їхнє місце в загальній структурі міста. Вони повинні бути доступними для населення, розташованими поблизу транспортних маршрутів, забезпечуючи при цьому конфіденційність і приватність пацієнтів. Типологія таких центрів включає амбулаторні клініки, денні стаціонари та стаціонарні заклади, кожен з яких має свої унікальні характеристики та функціональні призначення. Амбулаторні клініки забезпечують первинну діагностику і консультації, денні стаціонари пропонують інтенсивну терапію без потреби в госпіталізації, а стаціонарні заклади надають комплексну допомогу пацієнтам з тяжкими психічними розладами.
Планувальна структура центрів ментального здоров’я повинна бути розроблена з урахуванням специфіки роботи з пацієнтами, забезпечуючи зручність для медичного персоналу та комфорт для пацієнтів. Наприклад, амбулаторні клініки зазвичай включають приймальні зони, кабінети для консультацій, кімнати для групової терапії та адміністративні приміщення. Денний стаціонар має розширену структуру, що включає кімнати відпочинку, терапевтичні зали та їдальні. Стаціонарні заклади повинні мати спальні кімнати, медичні кабінети, кімнати для групової терапії, спортзали та зони для відпочинку на відкритому повітрі.
Необхідне обладнання для таких закладів також варіюється залежно від їхнього типу. Амбулаторні клініки повинні бути оснащені діагностичним обладнанням, таким як електроенцефалографи та магнітно-резонансні томографи, а також мати доступ до лабораторних послуг. Денний стаціонар потребує обладнання для фізіотерапії, арттерапія та інших терапевтичних методів. Стаціонарні заклади потребують додаткового медичного обладнання для невідкладної допомоги, реанімації та моніторингу стану пацієнтів.
Класифікація медичних установ за об’ємно-планувальними та архітектурними рішеннями включає різні типи будівель, які забезпечують функціональність і ефективність роботи медичного персоналу. Це можуть бути окремо стоячі будівлі, що забезпечують максимальну автономність і конфіденційність, або ж інтегровані в загальну структуру медичних комплексів, що сприяє кращій координації медичної допомоги.
Посилання
References
Burns, T., & Kendrick, T. (1997). The primary care of schizophrenia: a search for good practice. British Journal of General Practice, 80. (in English)
Gotsyridze, H., & Safonov, A. (1970). Sovremennye bol'nitsy za rubezhom. [Modern Hospitals Abroad]. с. 42–49. (In Russian)
Crossley, N., & Roberts, J. M. (2004). After Habermas: New Perspectives on the Public Sphere. Blackwell Publishing. pp. 17–19. (In English)
Foucault, M. (2001). Madness and Civilization: A History of Insanity in the Age of Reason. Routledge. pp. 83–84. (In English)
Porter, R. (1987). Mind-Forg'd Manacles: A History of Madness in England from the Restoration to the Regency. Harvard University Press. pp. 15–24. (In English)
Scull, A. (2015). Madness in Civilization: A Cultural History of Insanity, from the Bible to Freud, from the Madhouse to Modern Medicine. Princeton University Press. p. 58. (In English)
Shorter, E. (1997). A History of Psychiatry: From the Era of the Asylum to the Age of Prozac. John Wiley & Sons. p. 33. (In English)
Tighe, W. (2013). Asylums, hospitals, and the poor law in 19th century Ireland. History of Psychiatry. pp. 101–105. (In English)
Kravchenko, V. I. (2005). Arkhitektura likuval'nykh zakladiv: istoriia ta suchasnist'. [Architecture of medical institutions: history and modernity]. Arkhitektura i budivnytstvo Ukrainy, 45–53. (In Ukrainian) (in English)
Danto, A. C. (1981). The Transfiguration of the Commonplace: A Philosophy of Art. Harvard University Press. pp. 25–31. (In English)
Cooper, D. (1978). The Language of Madness. Penguin Books. pp. 77–80. (In English)
Hall, S. (2009). Kul'tura ta identychnist'. [Culture and Identity]. Folio. pp. 102–106. (In Ukrainian)
Duff, A. S. (2000). Information Society Studies. Routledge. pp. 12–17. (in English)
Lawrence, C. (1994). Medicine in the Making of Modern Britain, 1700–1920. Routledge. pp. 55–59. (In English)
Maslow, A. N. (2001). Motivatsiia i lichnost'. [Motivation and Personality]. Piter. pp. 89–92. (In Russian)
O'Day, R. (2000). The Professions in Early Modern England, 1450–1800. Longman. pp. 46–49. (In English)
Smith, A. (1998). Teoriia moral'nykh pochuttiv. [The Theory of Moral Sentiments]. Osnovy. pp. 20–24. (In Ukrainian)
Wolf, S. (1990). Freedom within Reason. Oxford University Press. pp. 53–56. (In English)
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Пархомчук Микола Юрійович, Зенькович Наталія Георгіївна

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).