ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ РАННЬОЇ ПАРАДИГМИ У ФОРМУВАННІ СУЧАСНОГО САКРАЛЬНОГО ПРОСТОРУ
DOI:
https://doi.org/10.32347/2077-3455.2024.70.46-54Ключові слова:
сучасна культова архітектура, літургійна реформа, ресурсне забезпечення, міська громадаАнотація
У статті проаналізовано мінливі принципи сучасної європейської сакральної архітектури.
Представлено переосмислення ранньої парадигми: виявлено, що чернечі ордени та літургійні рухи, які ініціювали реформи сучасної Католицької Церкви, зазвичай надихалися богослужінням і способом життя первісних християнських громад. Це натхнення продовжувало жити після Другого Ватиканського Собору; таким чином просторова та міська спадщина ранніх століть формувала курс європейської церковної архітектури аж до сьогодення.
Розглянуто питання ресурсів, яке було повністю переоцінено завдяки новим літургійним настановам третього тисячоліття. Замість утопій з’явилися нові архітектурні рішення, які краще відповідають структурі Літургії, змальовують більш зрозумілий і реалістичний образ християнства. Ця сучасна зміна також вплинула на масштабне планування, особливо там, де нові центри міст формуються як відкриті та багатофункціональні місця зустрічей для різних громад. Більшість прикладів у Європі доводять, що архітектурний каркас такої релігійної орієнтації неминуче породжує нові соціальні платформи в міському середовищі.
Виявлено, що артикуляція літургійного простору, запроєктованого як багатофункціональний сакральний комплекс, більш успішно розкриває динаміку християнського життя.
Представлено думки провідних теоретиків культури. Репрезентовано риси характерні для культури кінця століття. Розглянуто архітектуру сакральних споруд, зведених за принципом інженерної науки.
Виявлено необхідність враховувати взаємозв’язок між певними формами та повідомленнями, що передаються через них у формотворенні сакрального простору.
Посилання
Список джерел
Benedict XVI, PP. (2007). Summorum Pontificum: on the Use of the Roman Liturgy Prior to the Reform of 1970. Apostolic letter “motu proprio data” (7 July). Acta Apostolicae Sedis, 99:776-781
Debuyst, F. (1997). Le génie chrétien du lieu. Paris: Éditions du Cerf.
Гнатюк Л.Р. Протиріччя у формуванні художнього образу сакрального простору в архітектурі ХХ століття. Сучасні проблеми архітектури та містобудування. Вип. 56. К.: КНУБА, 2020. C. 17–31. DOI: https://doi.org/10.32347/2077-3455.2020.56.17–31
Гнатюк Л.Р. Тенденції формотворення сакрального простору у ХХ столітті. Містобудування та територіальне планування. Науково-технічний збірник. Вип. 76. К.: КНУБА, 2021. C. 49–62. DOI: https://doi.org/10.32347/2076-815x.2021.76.49-62
Гнатюк Л.Р. Створення духовної атмосфери сакрального простору. Сучасні проблеми архітектури та містобудування. Науково-технічний збірник. К.: КНУБА, 2021. Вип. 59. C. 16–27. DOI: https://doi.org/10.32347/2077-3455.2021.59.16-27
Guardini, R. (1998). The Spirit of the Liturgy. New York: Crossroad Publishing.
Healy, N.J. Jr. (2011). Evangelical Ressourcement. First Things, 21 (213):56.
Kaltenbach, F. (2009). Dominikuszentrum in München. Detail, 49 (5):448-452.
Lang, U.M. (2009). Turning Towards the Lord: Orientation in Liturgical Prayer. San Francisco: Ignatius Press.
Lilia Gnatiuk, Metal and iron construction in sacral space shaping. Gnatiuk, L., Novik, H., Melnyk, M. IOP Conference Series: Materials Science and Engineering, 2020, 953(1), 012078 (Scopus) DOI: https://doi.org/10.1088/1757-899X/953/1/012078
Pius XII, PP. (1947). Mediator Dei. Encyclical (20 November). Acta Apostolicae Sedis, 39:521-600.
Ratzinger, J. (2000). The Spirit of the Liturgy. San Francisco: Ignatius Press.
Sacrosanctum concilium. Constitution on the sacred liturgy Sacrosanctum Concilium solemnly promulgated by his holiness pope Paul VI on december 4, 1963. URL: https://www.vatican.va/archive/hist_councils/ii_vatican_council/documents/vat-ii_const_19631204_sacrosanctum-concilium_en.html (accessed 15.09.2024).
Schnell, H. (1974). Twentieth Century Church Architecture in Germany. Translated by Paul J. Dine. Munich/Zurich: Verlag Schnell & Steiner.
Stock, W.J. (2004). Architectural Guide: Christian Sacred buildings in Europe since 1950. München/Berlin/London/New York: Prestel.
Zahner, W. (2009). Church-building in Germany during the 20th and 21st centuries: In search of a house for God and men. Fernández-Cobián, E. Arquitectura de lo sagrado: Memoria y proyecto. Ourense: Netbiblo, 38-71.
References
Benedict XVI, PP. (2007). Summorum Pontificum: on the Use of the Roman Liturgy Prior to the Reform of 1970. Apostolic letter “motu proprio data” (7 July). Acta Apostolicae Sedis, 99:776-781 (in English)
Debuyst, F. (1997). Le génie chrétien du lieu. Paris: Éditions du Cerf. (in French)
Gnatiuk L.R. (2020). Protyrichchia u formuvanni khudozhnoho obrazu sakralnoho prostoru v arkhitekturi XX stolittia. [Contradictions in the formation of the artistic image of the sacred space in the architecture of the 20th century]. Suchasni problemy arkhitektury ta mistobuduvannia. Vyp. 56. K.: KNUBA. C. 17–31. DOI: https://doi.org/10.32347/2077-3455.2020.56.17–31 (in Ukrainian)
Gnatiuk L.R. (2021). Tendentsii formotvorennia sakralnoho prostoru u ХХ stolitti. [Trends in the shaping of sacred space in the 20th century. Mistobuduvannia ta terytorialne planuvannia]. Naukovo-tekhnichnyi zbirnyk. Vyp. 76. K.: KNUBA. C. 49–62. DOI: https://doi.org/10.32347/2076-815x.2021.76.49-62 (in Ukrainian)
Gnatiuk L.R. (2021). Stvorennia dukhovnoi atmosfery sakralnoho prostoru. [Creating a spiritual atmosphere of the sacred space.Suchasni problemy arkhitektury ta mistobuduvannia]. Naukovo-tekhnichnyi zbirnyk. K.: KNUBA. Vyp. 59. C. 16–27. DOI: https://doi.org/10.32347/2077-3455.2021.59.16-27 (in Ukrainian)
Guardini, R. (1998). The Spirit of the Liturgy. New York: Crossroad Publishing. (in English)
Healy, N.J. Jr. (2011). Evangelical Ressourcement. First Things, 21 (213):56. (in English)
Kaltenbach, F. (2009). Dominikuszentrum in München. Detail, 49 (5):448-452. (in English)
Lang, U.M. (2009). Turning Towards the Lord: Orientation in Liturgical Prayer. San Francisco: Ignatius Press. (in English)
Liliia Gnatiuk (2020). Metal and iron construction in sacral space shaping IOP Conference Series: Materials Science and Engineering. –– V. 953(1). – P-p. 10 DOI: https://doi.org/10.1088/1757-899X/953/1/012078 (in English)
Pius XII, PP. (1947). Mediator Dei. Encyclical (20 November). Acta Apostolicae Sedis, 39:521-600. (in Latin)
Ratzinger, J. (2000). The Spirit of the Liturgy. San Francisco: Ignatius Press. (in English)
Sacrosanctum concilium. Constitution on the sacred liturgy Sacrosanctum Concilium solemnly promulgated by his holiness pope Paul VI on december 4, 1963. URL: https://www.vatican.va/archive/hist_councils/ii_vatican_council/documents/vat-ii_const_19631204_sacrosanctum-concilium_en.html (accessed 15.09.2024) (in English)
Schnell, H. (1974). Twentieth Century Church Architecture in Germany. Translated by Paul J. Dine. Munich/Zurich: Verlag Schnell & Steiner. (in English)
Stock, W.J. (2004). Architectural Guide: Christian Sacred buildings in Europe since 1950. München/Berlin/London/New York: Prestel. (in English)
Zahner, W. (2009). Church-building in Germany during the 20th and 21st centuries: In search of a house for God and men. Fernández-Cobián, E. Arquitectura de lo sagrado: Memoria y proyecto. Ourense: Netbiblo, 38-71. (in English)
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Гнатюк Лілія Романівна
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
