НАЙГОЛОВНІШІ ГІПОТЕЗИ КОЛІРНО-СВІТЛОКОЛІРНОГО ГРАДІЄНТУ АРХІТЕКТУРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Анотація

Згідно з неодноразовими дослідженнями, включаючи й історичні, кожному цивілізаційному напрямку розвитку Людства споконвічно притаманна колірно-світлоколірна діяльність, яка поєднує у собі два ключові градієнти: колірна діяльність, яка базується на використанні «матеріального» кольору (наприклад, різнобарвних фарб, включаючи й природні чи хімічні), а також світлоколірна діяльність, коли в основу кладуться експерименти зі світлом, починаючи від природного «білого» і закінчуючи «штучним» різнокольоровим. В якості доісторичного приклада можна згадати розписи керамічного посуду або наскальні малюнки, які здійснювались як на тлі штучного освітлення –  наприклад, вогнищем, факелом, лучиною тощо – так і на тлі природного освітлення (сонячного, місячного чи зоряного: цікаво відмітити, що деякі доісторичні малюнки чітко проявляються лише при певних умовах, наприклад, під чітко визначеним кутом сонячного або місячного освітлення – чи тільки під зоряно-місячним освітленням при умові зволоження тощо). Сучасна колірно-світлоколірна діяльність формує цілі напрями світлової, світлоколірної та колірно-світлоколірної архітектури, де світло та колір, а такж їхні різноманітні комбінації відіграють чи не найголовнішу роль у формуванні архітектурного колірно-світлоколірного образу чи колірно-світлоколірної архітектурної композиції. В якості фундаментальної основи авторських світлоколірних та колірно-світлоколірних досліджень, – зокрема, з метою подальшої побудови математичної моделі колірної, світлоколірної та колірно-світлоколірної архітектурної діяльності (КСК-діяльності), – покладена низка авторських гіпотез, одна з найголовніших серед яких є фундаментальна гіпотеза щодо існування природного потягу людини та Людства в цілому до колірної, світлоколірної та колірно-світлоколірної архітектурної діяльності.