ТРАДИЦІЙНЕ ЖИТЛО ДОЛИНИ М'ЗАБ В АЛЖИРІ: АСПЕКТ АДАПТАЦІЇ ДО НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Анотація

У статті розглядається традиційне житло внесених до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО древніх поселень (ксур) долини М`заб в пустелі Алжиру. Житло Мозабітів є відображенням культурних і соціальних цінностей їх суспільства, втілених в архітектурі простий за формою, проте глибокій за змістом. Ця архітектура сформувалося завдяки набору правил, відомих як «звичаї», які були вироблені на основі релігії і принципів адаптації до навколишнього середовища, що допомогло зберегти житла Мозабітів понад тисячоліття. У статті приділено увагу особливостям архітектурного дизайну і планування житла відповідно до діяльності і способу життя громади Мозабітів з урахуванням необхідності пристосування до посушливого середовища. Зокрема, докладно розглянуто поперхову систему планування та склад приміщень типового для поселень долини М’заб житла, надані адаптовані пояснення місцевої термінології у назвах окремих житлових приміщень та архітектурних деталей специфічного призначення. Надалі, докладно розглянуто особливості пристосування архітектури житла Мозабітів до клімату пустелі, акцентовано увагу на усталених сторіччями системах інсоляції, вентиляції та зволоження традиційних помешкань, які працюють в даному випадку переважно за рахунок специфіки їх архітектурної форми та планування. Наприкінці роботи коротко окреслено специфіку традиційних законів співіснування Мозабитів, так званих «звичаєв», які торкаються аспектів забудови, регламентуючи не тільки розмір та поверховість, але й форму і навіть колір будівель. В результаті стає зрозуміло, що стратегії сталого розвитку проглядаються на різних рівнях організації жител долини М’заб, виникаючи у зв'язку з використанням пасивних адаптаційних методів, заснованих на принципах збереження енергії і води, поновлюваних ресурсів і місцевих матеріалів, що дозволяє житлу Мозабітів повністю пристосуватися до місцевого посушливого клімату.