ПОВТОРНЕ ВИКОРИСТАННЯ ОБ’ЄКТІВ НЕРУХОМОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ З АДАПТИВНИМИ ЕЛЕМЕНТАМИ, ЯК СПОСІБ ЗБЕРЕЖЕННЯ І ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ

Анотація

В статті висвітлюється процес пристосування та охорони об’єктів нерухомої культурної спадщини. Їх захист, а також використання, повинні розглядатися в процесі планування сталого міського розвитку, встановлюючи всі обмеження, пов'язані з використанням об’єкту, задля вдалого збереження в максимально автентичному вигляді. Використання нерухомої культурної спадщини для нових цілей або її охорони, реконструкції та облаштування представляє сьогодні великий виклик для архітекторів, урбаністів та компетентних служб охорони. Практика показала, що застосування заходів технічного захисту будівель культурної спадщини може забезпечити збереження пам’яток, проте їх тривале використання вважається превентивним методом збереження і є більш сприятливими, особливо маючи соціально виправдану мету. Виходячи з припущення, що основною метою адаптивного повторного використання нерухомої культурної спадщини є її оновлення та облаштування, а також створення позитивного іміджу, економічного прогресу та просування інтересів пам’ятки, в цій статті розглядаються результати та переваги адаптації успадкованого забудованого середовища шляхом аналізу трьох європейських укріплень: об’єктів національної культурної спадщини - Гогенверфен (Австрія), Люблянський замок (Словенія) та об’єкту Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО - Каркассон (Франція). Окрім того, в статті проаналізовано успішний досвід охорони спадщини в Німеччині методом превентивної консервації, яка також включає в себе адаптацію та повторне використання.