ПІДХОДИ ДО ЗБІЛЬШЕННЯ ЛАНДШАФТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ВЕЛИКОГО МІСТА
DOI:
https://doi.org/10.32347/2077-3455.2021.60.226-236Ключові слова:
міське середовище, ландшафтний дизайн, семіотика простору, екологічна реконструкція міст, локальні території, транзитні територіїАнотація
У статті розглянуто проблему обмеження території великих міст в аспекті розширення та збільшення паркових зон. Поставлено питання ландшафтної організації локальних територій великих міст:облаштування в’їзних зон та залізничних зелених смуг, організацію плоских зелених покриттів над перонними просторами, облаштування засобами ландшафтного дизайну напівпідземних та підземних гаражів, функціональне розмежування пішохідних територій. Проілюстровано поняття семіотичних одиниць ландшафтного дизайну: точка, лінія, площина, маса. Наведені прийоми розмежування фрагментів міського середовища та приклади із зарубіжного досвіду.
Посилання
Список джерел
Arnold F. Parc de Bercy in Paris. TOPOS. European Landscape Magazine. 1999. №27. P. 42–48.
Бофилл Р. Пространства для жизни. М.: Стройиздат, 1993. 156 с.
Vaiva Deveikiene, Gintaras Stauskis, Inga Urbonaite Vadokoene. Cultural heritage sites in Vilnius: a critique of selected interventions in landscape architecture. Landscape architecture and art. 2020. № 16. P. 53–59. – DOI: 10.22616/j.landarchart.2020.16.05.
Вергунов А. П. Архитектурно-ландшафтная организация крупного города. Л.: Стройиздат. 1982. 134 с.
Владимиров В.В., Микулина Е. М., Яргина З.Н. Город и ландшафт: (Проблемы, конструктив. Задачи и решения). М.: Мысль.1986. 238 с.
В’язовська А. В. К определению термина «ландшафтный урбанизм». Сучасні проблеми архітектури та містобудування. КНУБА, 2011. Вип. 28. С. 31–36.
Габрель М.М. Озеленені території міст і оточення. Пошук шляхів оптимізації екологічних відносин у концепції «Великого Львова». Містобудування та територіальне планування. КНУБА, 2020. Вип. 72. С. 41–61. – DOI: 10.32347/2076-815x.2020.72.41-61.
Гришина В.С., Осиченко Г.О. Еволюція системи озеленених територій міста Харків. Містобудування та територіальне планування. КНУБА, 2020. Вип. 73. С. 88–105. – DOI: 10.32347/2076-815x.73.88-105.
Дудка О.М. Архітектура рекреаційних утворень як засіб вдосконалення міського середовища. Архітектурний вісник КНУБА. КНУБА, 2019. Вип. 17–18. С. 342–347.
Jonas Jakaitis, Jonas Zukas. Intuitive spatial interaction in landscape design. Landscape architecture and art. 2019. № 15. P. 22–30. – DOI: 10.22616/j.landarchart.2019. 15.03.
Каранда А.О. Історичний досвід формування садів і парків філософської та псиемоційної спрямованості. Сучасні проблеми архітектури та містобудування. КНУБА, 2019. Вип. 53. С. 188–197.
Корсун М.А. Опыт эмпирического исследования городских парков как социального пространства. Вестник ВЭГУ. Академия ВЭГУ. 2016. №5 (85). С.170–175.
Линч К. Совершенная форма в градостроительстве. М.: Стройиздат. 1984. 264 с.
Нефедов В.А. Ландшафтный дизайн и устойчивость среды. СПб. 2002. 295 с.
Осиченко Г.О. Історичні передумови формування і розвитку пішохідно-прогулянкових просторів міста. Містобудування та територіальне планування. КНУБА, 2015. Вип. 58. С. 372–379.
Плешкановська А.М., Савченко О. Д. Епохи та міста. К.: Логос, 2019. 264 с.
Потапчук І.В., Бичковська Л.С. Ландшафтний урбанізм як один з перспективних напрямів містобудівних перетворень. Містобудування та територіальне планування. КНУБА, 2020. Вип. 72. С. 223–232.
Тимохін В.О. Архітектура міського розвитку. 7 книг з теорії містобудування. К.: КНУБА, 2008.
Чала О.А. Засади ландшафтної архітектури та вимоги до них в безбар’єрному середовищі. Містобудування та територіальне планування. КНУБА, 2013. Вип. 50. С. 718–721
Черкес Б. Національна ідентичність в архітектурі міста. Монографія. Львів:Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2008.
Штепа К.О. Зелені насадження як невід’ємна складова заходів з організації безпеки міського середовища. Сучасні проблеми архітектури та містобудування. КНУБА, 2011. Вип. 28. С. 275–284.
Щелоков Д.В. Социальное пространство городского парка. URL: http://www.rusnauka.com/27 SSN 2012/philosophia/2 115839.doc.htm (дата обращения: 15.08.2016).
References
Arnold F. Parc de Bercy in Paris. TOPOS. European Landscape Magazine. 1999. №27. P. 42–48.(in English).
Bofyll R. Prostranstva dlia zhyzny. M.: Stroiyzdat, 1993. 156 s.(in Russian).
Vaiva Deveikiene, Gintaras Stauskis, Inga Urbonaite Vadokoene. Cultural heritage sites in Vilnius: a critique of selected interventions in landscape architecture. Landscape architecture and art. 2020. № 16. P. 53–59. – DOI: 10.22616/j.landarchart.2020.16.05.(in English).
Verhunov A. P. Arkhytekturno-landshaftnaia orhanyzatsyia krupnoho horoda. L.: Stroiyzdat. 1982. 134 s.(in Russian).
Vladimirov V.V., Mikulina E. M., YArgina Z.N. Gorod i landshaft: (Problemyi, konstruktiv. Zadachi i resheniya). M.: Myisl.1986. 238 s.(in Russian).
Viazovska A. V. K opredeleniyu termina «landshaftnyiy urbanizm». Suchasni problemy arkhitektury ta mistobuduvannia. KNUBA, 2011. Vyp. 28. S. 31–36.(in Russian).
Habrel M.M. Ozeleneni terytorii mist i otochennia. Poshuk shliakhiv optymizatsii ekolohichnykh vidnosyn u kontseptsii «Velykoho Lvova». Mistobuduvannia ta terytorialne planuvannia. KNUBA, 2020. Vyp. 72. S. 41–61.(in Ukrainian).
Hryshyna V.S., Osychenko H.O. Evoliutsiia systemy ozelenenykh terytorii mista Kharkiv. Mistobuduvannia ta terytorialne planuvannia. KNUBA, 2020. Vyp. 73. S. 88–105. – DOI: 10.32347/2076-815x.73.88-105.(in Ukrainian).
Dudka O.M. Arkhitektura rekreatsiinykh utvoren yak zasib vdoskonalennia miskoho seredovyshcha. Arkhitekturnyi visnyk KNUBA. KNUBA, 2019. Vyp. 17–18. S. 342–347. (in Ukrainian).
Jonas Jakaitis, Jonas Zukas. Intuitive spatial interaction in landscape design. Landscape architecture and art. 2019. № 15. P. 22–30. – DOI: 10.22616/j.landarchart.2019. 15.03.(in English).
Karanda A.O. Istorychnyi dosvid formuvannia sadiv i parkiv filosofskoi ta psy emotsiinoi spriamovanosti. Suchasni problemy arkhitektury ta mistobuduvannia. KNUBA, 2019. Vyp. 53. S. 188–197. (in Ukrainian).
Korsun M.A. Opyit empiricheskogo issledovaniya gorodskih parkov kak sotsialnogo prostranstva. Vestnik VEGU. Akademiya VEGU. 2016. №5 (85). S.170–175.(in Russian).
Lynch K. Sovershennaia forma v hradostroytelstve. M.: Stroiyzdat. 1984. 264 s.(in Russian).
Nefedov V.A. Landshaftnyiy dizayn i ustoychivost sredyi. SPb. 2002. 295 s. (in Russian).
Osychenko H.O. Istorychni peredumovy formuvannia i rozvytku pishokhidno-prohuliankovykh prostoriv mista. Mistobuduvannia ta terytorialne planuvannia. KNUBA, 2015. Vyp. 58. S. 372–379.(in Ukrainian).
Pleshkanovska A.M., Savchenko O. D. Epokhy ta mista. K.: Lohos, 2019. 264 s.(in Ukrainian).
Potapchuk I.V., Bychkovska L.S. Landshaftnyi urbanizm yak odyn z perspektyvnykh napriamiv mistobudivnykh peretvoren. Mistobuduvannia ta terytorialne planuvannia. KNUBA, 2020. Vyp. 72. S. 223–232.(in Ukrainian).
Tymokhin V.O. Arkhitektura miskoho rozvytku. 7 knyh z teorii mistobuduvannia. K.: KNUBA, 2008.(in Ukrainian).
Chala O.A. Zasady landshaftnoi arkhitektury ta vymohy do nykh v bezbariernomu seredovyshchi. Mistobuduvannia ta terytorialne planuvannia. KNUBA, 2013. Vyp. 50. S. 718–721.(in Ukrainian).
Cherkes B. Natsionalna identychnist v arkhitekturi mista. Monohrafiia. Lviv:Vydavnytstvo Natsionalnoho universytetu «Lvivska politekhnika», 2008.(in Ukrainian).
Shtepa K.O. Zeleni nasadzhennia yak nevidiemna skladova zakhodiv z orhanizatsii bezpeky miskoho seredovyshcha. Suchasni problemy arkhitektury ta mistobuduvannia. KNUBA, 2011. Vyp. 28. S. 275–284.(in Ukrainian).
Shchelokov D.V. Sotsyalnoe prostranstvo horodskoho parka. URL: http://www.rusnauka.com/27 SSN 2012/philosophia/2 115839.doc.htm (data obrashchenyia: 15.08.2016).(in Russian).
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2021 Кузьменко Тетяна, Дмитренко Андрій Юрійович
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
