ПРО КОНСТРУКТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ ФУНДАМЕНТІВ КИЇВСЬКИХ ПАМ’ЯТОК Х – ХІІ СТОЛІТЬ

Анотація

У статті розглядаються особливості влаштування фундаментів давньоруських пам’яток Х-ХІІ ст., характер влаштування яких дозволяє з певною часткою ймовірності реконструювати архітектурну композицію споруд. В найбільш ранніх відомих нам пам’ятках Києва Х ст. – центричній споруді на Старокиївській горі та Софійській брамі фундаменти зведені з буту на глиняному розчині. З кінця Х ст. у фундаментах київських споруд використовується вапняно-цем’янковий розчин, а в підошві стрічкових фундаментів влаштовують дерев’яні субструкції у вигляді забитих в землю кілків і поздовжніх брусів, залитих розчином. Одними з перших пам’яток з такими фундаментами були Десятинна церква (990-996 рр.) та палацові споруди поблизу неї.

Субструкції у вигляді дерев’яних кілків і лежнів були у фундаментах київських пам’яток ХІ ст. – Золотих воріт, Софійського собору, Ірининської церкви (на території Софійського заповідника) та храму Кловського монастиря, відомі також і в інших пам’ятках ХІ ст. – в Софійському соборі в Новгороді та Михайлівській церкві в Переяславі.

На деяких ділянках планів стародавніх київських пам’яток стрічки фундаментів не мали перев’язі в кладці та були покладені впритул. Такі фундаменти були в Десятинній церкві (в південній і західній частинах) і в Софійському соборі, де фундаменти зовнішніх галерей і сходових башт не були пов’язані з фундаментами основного об’єму; в Михайлівській церкві Видубицького монастиря впритул до основного об’єму покладені фундаменти нартексу і апсид. Таке влаштування фундаментів дозволяло уникнути деформацій конструкцій, що вище розташовані, від нерівномірного оссідання різних частин будівлі внаслідок нерівномірного тиску на грунт. В Десятинній церкві, Софійському соборі та храмі на Клові фундаменти зовнішніх галерей не пов’язані з основним об’ємом поперечними стрічками. Отже, на них не могли бути зведені стіни та склепінчасті перекриття або другі поверхи, інакше в результаті нерівномірного осідання ділянок фундаментів конструкції, що вище лежать, зазнали руйнування. Таким чином, галереї київських пам'яток були одноповерховими з легкими перекриттями за кроквами.