ПРО ДЕЯКІ ВЛАСТИВОСТІ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ ПАМ’ЯТОК СТАРОДАВНЬОГО КИЄВА Х – ХІІ СТ.
DOI:
https://doi.org/10.32347/2077-3455.2020.58.260-271Ключові слова:
Київ, давньоруські пам’ятки, плінфа, вапняно-цем’янковий розчин, міцність, водопоглинанняАнотація
У статті розглядаються властивості будівельних матеріалів давньоруських пам’яток Києва Х-ХІІ століть – плоского великоформатної цегли – плінфи та вапняно-цем’яночного розчину. Велику кількість різноманітних глин і суглинків, які дуже часто зустрічаються на території Києва та його околиць, зумовила розмаїття київських плінф за кольором і включеннями, від світло-жовтих і сірувато-бузкових до помаранчевих і темно-червоних. Виготовляли плінфу з очищеної сировини, а також з глиняної маси з великою кількістю вигоряючих домішок і дрісви. Заповнювач вапняного розчину – цем’янку виготовляли з слабо випаленої глиняної маси або товченого бою цегли.
Ретельне виготовлення сировини для плінфи та випал при температурі не нижче 1000-1200°С зумовили її високу міцність, яка, однак, знижувалась за рахунок горизонтальних щілиноподібних порожнин, утворених в результаті ручної формовки, а також порожнин від вигоряючих домішок.
Досліджені автором зразки плінфи київських пам’яток показали міцність в середньому від 100 до 200-300 кг/кв.см і водопоглинання від 10 до 20 % (таблиця 1). Виняток складають деякі плінфи Успенського собору Печерського монастиря, міцність яких при стисненні досягла 400-500 кг/кв.см, а водопоглинання – 5,6 %. Ці характеристики давньоруських плінфи та розчину цілком співставні з властивостями та міцністю сучасних будівельних матеріалів.
Відкрита поверхня кладки з плінфи на вапняно-цем’яночному розчині внаслідок високої пористості та водопоглинання матеріалу досить швидко починала руйнуватися під впливом атмосферних опадів і перепадів температури, як це можна бачити на відкритих зондажах кладки давньоруських пам’яток. Поверхні стін пам’яток покривалися ретельно виготовленою вапняно-цем’яночною штукатуркою як ззовні, на фасадах, так і в інтер’єрі. Фрагменти первісної стародавньої штукатурки вціліли на стінах Софійського собору та Михайлівської церкви Видубицького монастиря.
Розвиток будівельної техніки та високоякісні будівельні матеріали – вапняно-цем’янковий розчин і плінфа – зумовили стійкість і довговічність конструкцій давньоруських пам’яток протягом століть.
Посилання
Список джерел
Бобринский А.А. Гончарство Восточной Европы. Москва: Наука, 1978. 272 с.
Значко-Яворский И.Л. Очерки истории вяжущих веществ от древнейших времен до середины ХІХ века. Ленинград, Москва: Изд. АН СССР, 1963. 496 с.
Лысин Б.С., Корнилович Ю.Е. Исследование древних киевских строительных растворов. Сб.научных работ по химии и технологии силикатов. Москва, 1958. С. 89-94.
Нагибин Г.В. Технология строительной керамики. Москва: Высшая школа, 1968. 360 с.
Пачкова С.П. Виготовлення кераміки у племен зарубинецької культури. Археологія. 1972. № 5. С. 30-40.
Рохлин И.А. Прочность материалов хрупкого разрушения с учетом влияния размеров и формы изделий. Киев: Госстройиздат УССР, 1963. 48 с.
Стріленко Ю.М., Нестеренко Т.Е. Дослідження будівельних розчинів і плінф пам’яток архітектури стародавнього Києва Х-ХІІ ст. Археологія Києва. Дослідження і матеріали. Київ: Наукова думка, 1979. С. 124 – 129.
Строкатобарвні глини Київської області як сировина для виробництва керамзіту / Солонінко І.С., Виходець Л.Д., Малашевський [та ін.]. Київ: Будівельник, 1972. 52 с.
Чирвинский В. Геологический путеводитель по Киеву. Киев: Тип.Киевского отделения Книгосоюза, 1926. 30 с.
References
Bobrinskу A. A. (1978). Pottery in Eastern Europe [Goncharstvo Vostochnoi Evropy] (in Russian).
Znachko-Yavorskу I.L. (1963). Essays on the history of cementіng materials from Antiquity to the middle of the XIXth century [Оcherki istorii viazhushchih veshchestv ot drevneishyh vremen do serediny XIX veka]. (in Russian).
Lysin B.S., Kornilovich Yu.Ye. (1958). The Investigation of ancient Kyivan building mortars [Issledovanie drevnih kievskih stroitelnyh rastvorov] Sb. nauchnyh rabot po himii i tehnologii silikatov, pp. 89-94. ( in Russian).
Nagibin G.V. (1968). Technology of building ceramics. [Tehnologia stroitelnoi keramiki]. (in Russian).
Pachkova S.P. (1972). Ceramik manufacture of Zarubyntsi culture tribes [Vyhotovlennia keramiky u plemen zarubynetskoi kultury] Arheologia, 5, pp. 30-40. (in Ukrainian).
Rohlin I. A. (1963). Firmness of brittle destruction materials depending on dimension and form of samples [Prochnost materialov hrupkogo razrushenia s uchotom vliania razmerov i formy izdelii]. (in Russian).
Strilenko Yu. M., Nesterenko T.E. (1979). The investigation of building mortars and bricks of ancient Kyivan architectural monuments of the Xth – the XIIth centuries. [Doslidzhennia budivel`nyh rozchyniv i plinf pamiatok arhitektury starodavnioho Kyyeva X-XII st.] Arheologia Kyyeva. Doslidzhennia i materialy. (In Ukrainian).
Soloninko I.S., Vyhodets L.D. et al. (1972). Particoloured clays of Kyyiv region as the raw material for claydite production. [Strokatobarvni hlyny Kyyivs`koi oblasti yak syrovyna dlia vyrobnytstva keramzitu]. (in Ukrainian).
Chirvinsky V. (1926). Geological guide to Kyyiv. [Geologicheskii putevoditel` po Kiyevu]. (in Russian).
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Логвин Наталія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
