ПРО ДЕЯКІ ВЛАСТИВОСТІ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ ПАМ’ЯТОК СТАРОДАВНЬОГО КИЄВА Х – ХІІ СТ.

Автор(и)

  • Наталія Логвин Міжнародний Європейський університет, Україна

DOI:

https://doi.org/10.32347/2077-3455.2020.58.260-271

Ключові слова:

Київ, давньоруські пам’ятки, плінфа, вапняно-цем’янковий розчин, міцність, водопоглинання

Анотація

У статті розглядаються властивості будівельних матеріалів давньоруських пам’яток Києва Х-ХІІ століть – плоского великоформатної цегли – плінфи та вапняно-цем’яночного розчину. Велику кількість різноманітних глин і суглинків, які дуже часто зустрічаються на території Києва та його околиць, зумовила розмаїття київських плінф за кольором і включеннями, від світло-жовтих і сірувато-бузкових до помаранчевих і темно-червоних. Виготовляли плінфу з очищеної сировини, а також з глиняної маси з великою кількістю вигоряючих домішок і дрісви. Заповнювач вапняного розчину – цем’янку виготовляли з слабо випаленої глиняної маси або товченого бою цегли.

Ретельне виготовлення сировини для плінфи та випал при температурі не нижче 1000-1200°С зумовили її високу міцність, яка, однак, знижувалась за рахунок горизонтальних щілиноподібних порожнин, утворених в результаті ручної формовки, а також порожнин від вигоряючих домішок.

Досліджені автором зразки плінфи київських пам’яток показали міцність в середньому від 100 до 200-300 кг/кв.см і водопоглинання від 10 до 20 % (таблиця 1). Виняток складають деякі плінфи Успенського собору Печерського монастиря, міцність яких при стисненні досягла 400-500 кг/кв.см, а водопоглинання – 5,6 %. Ці характеристики давньоруських плінфи та розчину цілком співставні з властивостями та міцністю сучасних будівельних матеріалів.

Відкрита поверхня кладки з плінфи на вапняно-цем’яночному розчині внаслідок високої пористості та водопоглинання матеріалу досить швидко починала руйнуватися під впливом атмосферних опадів і перепадів температури, як це можна бачити на відкритих зондажах кладки давньоруських пам’яток. Поверхні стін пам’яток покривалися ретельно виготовленою вапняно-цем’яночною штукатуркою як ззовні, на фасадах, так і в інтер’єрі. Фрагменти первісної стародавньої штукатурки вціліли на стінах Софійського собору та Михайлівської церкви Видубицького монастиря.

Розвиток будівельної техніки та високоякісні будівельні матеріали – вапняно-цем’янковий розчин і плінфа – зумовили стійкість і довговічність конструкцій давньоруських пам’яток протягом століть.

Біографія автора

Наталія Логвин, Міжнародний Європейський університет

кандидат архітектури, доцент

Посилання

Список джерел

Бобринский А.А. Гончарство Восточной Европы. Москва: Наука, 1978. 272 с.

Значко-Яворский И.Л. Очерки истории вяжущих веществ от древнейших времен до середины ХІХ века. Ленинград, Москва: Изд. АН СССР, 1963. 496 с.

Лысин Б.С., Корнилович Ю.Е. Исследование древних киевских строительных растворов. Сб.научных работ по химии и технологии силикатов. Москва, 1958. С. 89-94.

Нагибин Г.В. Технология строительной керамики. Москва: Высшая школа, 1968. 360 с.

Пачкова С.П. Виготовлення кераміки у племен зарубинецької культури. Археологія. 1972. № 5. С. 30-40.

Рохлин И.А. Прочность материалов хрупкого разрушения с учетом влияния размеров и формы изделий. Киев: Госстройиздат УССР, 1963. 48 с.

Стріленко Ю.М., Нестеренко Т.Е. Дослідження будівельних розчинів і плінф пам’яток архітектури стародавнього Києва Х-ХІІ ст. Археологія Києва. Дослідження і матеріали. Київ: Наукова думка, 1979. С. 124 – 129.

Строкатобарвні глини Київської області як сировина для виробництва керамзіту / Солонінко І.С., Виходець Л.Д., Малашевський [та ін.]. Київ: Будівельник, 1972. 52 с.

Чирвинский В. Геологический путеводитель по Киеву. Киев: Тип.Киевского отделения Книгосоюза, 1926. 30 с.

References

Bobrinskу A. A. (1978). Pottery in Eastern Europe [Goncharstvo Vostochnoi Evropy] (in Russian).

Znachko-Yavorskу I.L. (1963). Essays on the history of cementіng materials from Antiquity to the middle of the XIXth century [Оcherki istorii viazhushchih veshchestv ot drevneishyh vremen do serediny XIX veka]. (in Russian).

Lysin B.S., Kornilovich Yu.Ye. (1958). The Investigation of ancient Kyivan building mortars [Issledovanie drevnih kievskih stroitelnyh rastvorov] Sb. nauchnyh rabot po himii i tehnologii silikatov, pp. 89-94. ( in Russian).

Nagibin G.V. (1968). Technology of building ceramics. [Tehnologia stroitelnoi keramiki]. (in Russian).

Pachkova S.P. (1972). Ceramik manufacture of Zarubyntsi culture tribes [Vyhotovlennia keramiky u plemen zarubynetskoi kultury] Arheologia, 5, pp. 30-40. (in Ukrainian).

Rohlin I. A. (1963). Firmness of brittle destruction materials depending on dimension and form of samples [Prochnost materialov hrupkogo razrushenia s uchotom vliania razmerov i formy izdelii]. (in Russian).

Strilenko Yu. M., Nesterenko T.E. (1979). The investigation of building mortars and bricks of ancient Kyivan architectural monuments of the Xth – the XIIth centuries. [Doslidzhennia budivel`nyh rozchyniv i plinf pamiatok arhitektury starodavnioho Kyyeva X-XII st.] Arheologia Kyyeva. Doslidzhennia i materialy. (In Ukrainian).

Soloninko I.S., Vyhodets L.D. et al. (1972). Particoloured clays of Kyyiv region as the raw material for claydite production. [Strokatobarvni hlyny Kyyivs`koi oblasti yak syrovyna dlia vyrobnytstva keramzitu]. (in Ukrainian).

Chirvinsky V. (1926). Geological guide to Kyyiv. [Geologicheskii putevoditel` po Kiyevu]. (in Russian).

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-11-30

Як цитувати

Логвин, Н. (2020). ПРО ДЕЯКІ ВЛАСТИВОСТІ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ ПАМ’ЯТОК СТАРОДАВНЬОГО КИЄВА Х – ХІІ СТ. Сучасні проблеми Архітектури та Містобудування, (58), 260–271. https://doi.org/10.32347/2077-3455.2020.58.260-271

Номер

Розділ

Статті