ЖИВОПИСНИЙ ТВІР У КОЛОРИСТИЦІ ЖИТЛОВОГО СЕРЕДОВИЩА

Анотація

Висвітлюється роль творів мистецтва, зокрема станкового живопису, у формуванні житлового середовища. Буття мистецького твору як елементу і водночас суб’єкту середовища розкриває подвійну роль мистецтва у формуванні самого середовища. Архітектурне середовище саме є об’єктом мистецтва, а, з іншого, у цьому об’єкті мистецтва з’являється ще один (або кілька) об’єктів мистецтва, які можуть бути пов’язаними між собою. Це і якості самого твору мистецтва – станкової картини, стінопису, твору ужиткового мистецтва або об’єкту дизайну, також особливості його сприйняття у залежності від місця його розташування та значення у середовищі.

Оскільки створенням середовища займаються різноманітні фахівці, сьогодні виразно спостерігається розрив цілісного об’єкта архітектури як мистецького явища як у проектному, технологічному, так і у часовому вимірах. Нерідко це спричиняє втрату первісного задуму архітектора. Необхідно виробити певні методичні підходи і практичні засоби щодо забезпечення втілення архітектурної чи мистецької ідеї, мінімізувати нефахові втручання.

Виявлення теоретичних основ взаємодії об’єктів мистецтва між собою, включаючи художні особливості архітектури і предметного середовища, потребують залучення нових ідей теоретиків та практиків архітектури, мистецтва, психології, естетики, соціоніки, лінгвістики, семіотики.

Якщо ми розглядаємо цілісність «житлове середовище – живописний твір», то з необхідністю мусимо знайти або надати середовищу властивостей живописного – тобто художнього – твору, а художньому твору – надати властивостей середовища. взаємодія мистецького твору і житлового простору та середовища життєдіяльності людини відбувається на різних рівнях, у яких задіяні як властивості самого мистецького об’єкту, так і характеристики простору та предметного середовища.

Досягнення гармонізації архітектурних та мистецьких особливостей житлового середовища відбувається за допомогою мистецьких засобів та адаптаційних властивостей як живописного твору, так і динамічності та варіативності простору. Засобами відповідності мистецького і архітектурного середовища виступають світло-тіньові характеристики структури, форми, фактури, текстури, колористики та особливості їх сценарного сприйняття. Створення відчуття людиною ідентифікації, задоволення, комфортності, гармонійності, освоєності, обжитості середовища її життєдіяльності у значній мірі залежить від наповненості простору мистецькими артефактами, які каталізують синтез мистецьких і середовищних якостей, водночас зберігаючи власну природу кожного із видів мистецтва.