Сучасні проблеми Архітектури та Містобудування

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО РОЗМІЩЕННЯ ЗАКЛАДІВ ГРОМАДСЬКОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ В СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАДАХ

2025-07-17T13:03:30+00:00

Рівень життя громадян залежить від рівня розвитку соціальної інфраструктури в межах території, яку вони населяють. У даній роботі розглянуті діючі способи розрахунку необхідного громадського обслуговування, визначені їх переваги й недоліки. Розглянуті світові практики й підходи до оцінки доступності об’єктів соціальної інфраструктури. В ході дослідження ми визначили оптимальні розміри зони пішохідної доступності умовного закладу обслуговування для користувача, а також запропоновані методи оцінювання якості обслуговування за допомогою індексу доступності та індексу доцільності.

Від півночі до півдня: екологічні переваги резортів Північної Америки

2025-07-20T11:20:27+00:00

У статті популяризуються готелі та курорти, які пропонують екологічні ініціативи. Розглядається досвід екоорієнтованих закладів у Північній Америці, зокрема, сертифікація будівництва за міжнародними стандартами, безпечні матеріали в інтер'єрі та екстер'єрі, використання вторинної сировини, енергозбереження, а також дозвілля, пов'язане із взаємодією з природою. Метою роботи є визначення типових екоініціатив для курортів, що розглядаються в регіоні, а також оцінка цих ініціатив та загального враження від перебування гостей у готелях та курортах. Зокрема, оцінювалися сервіс, природа, дозвілля, номери та екстер'єр. Частота позитивних відгуків покупців розраховувалася за заданими критеріями. Визначено, що сервіс став важливим і часто згадуваним критерієм. Важливим критерієм у виборі курорту є близькість до природи, наприклад, до озера, лісу, гір. Побувавши в таких місцях, гості часто згадують у відгуках активний відпочинок, наприклад, катання на лижах, каноє, велосипеді. При цьому не має значення, чи пропонує готель такі розваги, або служба з надання таких послуг розташована неподалік від курортів. При оцінці кімнат часто виділяють великий простір, наявність звукоізоляції, зручне ліжко і чистоту. Про особливості екстер'єру згадують рідко. У роботі проведено порівняльну оцінку курортів Канади, США та Мексики. Вказано їх особливості та переваги для туристів.

МЕТОДИ ФУНКЦІОНАЛЬНО-ПЛАНУВАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕРИТОРІЙ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ

2025-07-20T12:01:04+00:00

У статті наведено вісім методів функціонально-планувальної організації територій для різних типів населених пунктів (далі – методи), які розширюють варіанти рішень під час проєктування міських, селищних та сільських населених пунктів. З огляду на відмінності у функціонально-планувальній організації різних типів населених пунктів, слід відзначити певні особливості, що краще адаптуються до різної чисельності населення та відповідного населеного пункту, в якому проживає.

Кожен метод має коротку характеристику, що висвітлює основні поняття групування об’єктів, які планують розташовувати в населених пунктах. Різні групи мають свої особливості та потребують відповідних умов взаємної організації щодо розташування та взаємозв’язків. Методи можуть мати свої переваги та недоліки які в комплексі можуть сприяти мінімізації недоліків при вдалому їх підборі та застосуванні. В статті наведені аналітичні результати організації територій для населених пунктів допомагаючи структурувати деякі авторські методи та навести їх основні можливості.

Загалом, наведений перелік методів сприяє розширенню підходів до організації територій, які можна застосовувати комбіновано та доповнювати існуючі. В основному приділено увагу таким методам як: інтенсифікації територій, формування зв’язків, спеціалізованого групування, інституційної локалізації, швидкої адаптації, централізації, децентралізації та їхнього комбінування, а також трансформування. Такі методи орієнтуються на функціонально-планувальну організацію територій для різних типів населених пунктів, проте можуть мати свої певні особливості. Також в статті коротко наводяться три типи планувальних моделей: універсальна, спеціальна та комбінована, які відіграють важливу роль в значній кількості методів.

КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СПРИЙНЯТТЯ ВИСОТНИХ БУДІВЕЛЬ БЛИЗЬКОГО СХОДУ

2025-07-20T15:35:36+00:00

У статті висвітлюється взаємодія висотних архітектурних об’єктів із природним ландшафтом у контексті культурних, економічних та соціальних чинників. Основна увага зосереджена на впливі топографії, клімату та культурних традицій, а також на емоційному сприйнятті висотної забудови в міських структурах. Географічні межі дослідження охоплюють сучасні міста Близького Сходу, де природні умови та історичний розвиток відіграли ключову роль у формуванні одного з найрозвиненіших архітектурних середовищ за короткий проміжок часу. Розглядаються різні типи міського середовища де висотне будівництво формує просторові композиції на основі поєднання унікальних ландшафтних характеристик і виразних великомасштабних архітектурних форм із певним семантичним навантаженням. Ці контрастні елементи разом створюють нову реальність сучасного культурного ландшафту та культурної ідентичності. Крім того, підкреслено важливість впливу сучасних технологій і глобальних тенденцій на висотне будівництво, а також збереження традиційних культурних символів, відображених у формі та дизайні будівель.

Таким чином, робота демонструє, що висотні будівлі не лише відповідають на сучасні виклики міської функціональної інфраструктури, а й стають невід’ємною частиною культурного ландшафту, де архітектурні форми у поєднанні з природними умовами та соціальними вимогами створюють нове світосприйняття через образи й форми навколишнього середовища.

СЕНСОРНИЙ ПІДХІД У ПРОЄКТУВАННІ ПРОСТОРУ ЖИТЛОВОЇ БАГАТОКВАРТИРНОЇ ЗАБУДОВИ З ЕЛЕМЕНТАМИ ОЗЕЛЕНЕННЯ

2025-07-23T23:23:35+00:00

У статті розглянуто одну з найбільш гострих сучасних проблем міського простору – скорочення площі зелених зон, що зменшує можливості для взаємодії з природою. У поєднанні з надмірною щільністю забудови, шумовим та інформаційним перевантаженням, високим рівнем загазованості та іншими урбаністичними викликами це призводить до зростання психоемоційного напруження серед мешканців. У зв’язку з цим необхідним є застосування нових проєктних підходів, які враховують не лише функціональність, а й сенсорний досвід людини — її емоційне сприйняття простору, реакції тіла та мозку на навколишнє середовище, а також здатність цього середовища впливати на поведінкову активність людини у відповідь. Досліджено механізми, через які природне середовище взаємодіє з мозком, активуючи позитивні рефлекторні реакції та підвищуючи загальний рівень благополуччя, що підтверджується на основі вивчення сучасних вітчизняних та закордонних прикладів просторів міської багатоквартирної забудови з ефективною інтеграцією природних компонентів у свою структуру. Запропоновано принципи сенсорної гармонізації: огляд, варіативність, підсилення, злиття, масштабування, підпорядкування функції. Отримані висновки мають практичне значення для оновлення підходів до формування житлового простору в українських містах в умовах урбанізаційних трансформацій.

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ У ПРОЄКТУВАННІ ШТУЧНОГО МІСЬКОГО СВІТЛОВОГО СЕРЕДОВИЩА

2025-07-24T01:38:25+00:00

Стаття присвячена аналізу сучасних тенденцій у проєктуванні штучного світлового середовища міст, з акцентом на використання інноваційних технологій, енергоефективних рішень і принципів екологічної стійкості. Актуальність дослідження обумовлена зростаючими вимогами до міських просторів, в яких освітлення є не лише функціональним елементом, а й важливим складником соціального, естетичного і екологічного середовища. Сучасні підходи до проєктування міського освітлення орієнтуються на інтеграцію новітніх технологій, що дозволяють оптимізувати енергоспоживання та знижувати негативний вплив на навколишнє середовище. Розглядаються питання створення комфортних і безпечних громадських просторів, а також боротьби з проблемою світлового забруднення, яке останніми роками стає все більш актуальним для мегаполісів по всьому світу. Розглянуті в статті інноваційні підходи до проєктування освітлення міських територій засновані на передових дослідженнях, як на міжнародному, так і на українському рівнях, що дозволяє сформулювати рекомендації щодо майбутнього розвитку міського освітлення та збереження енергоресурсів.

ФОРМУВАННЯ ТА СТАНОВЛЕННЯ СЛУЖБ ШВИДКОГО РЕАГУВАННЯ. ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТ

2025-07-24T10:45:45+00:00

Дослідження присвячене історіографічному розвитку служб швидкого реагування з метою визначення ключових еволюційних етапів і основоположних принципів, які впливають на їх сучасне впровадження. Системи громадської безпеки не відразу постали як комплексні моделі. Протягом більшої частини історії їхнього історичного становлення екстрені служби були роздробленими, часто обмежувались військовими чи специфічними цивільними потребами. Лише за останні 150 років почав формуватися системний підхід до служб екстреної допомоги, який значно зазнав особливо значних змін протягом XX століття.

Використовуючи історичні, порівняльні та аналітичні методи, автори досліджують архівні документи та історіографічну літературу, щоб простежити появу та інтеграцію підрозділів швидкого реагування. Основні історичні віхи становлення служб швидкого реагування включають заснування першої інтегрованої станції швидкої допомоги у Відні у 1883 році Яромиром Манді та еволюцію британських, радянських, німецьких, японських, американських і канадських систем надання екстреної допомоги. Кожна архітектурно-планувальна розробка була сформована унікальними геополітичними та технологічними контекстами, що призвело до різноманітних підходів до координації надзвичайних ситуацій у різних країнах.

Дослідження підкреслює поступовий перехід від спеціалізованих функцій екстреної допомоги до складних, багатофункціональних мереж обслуговування, які відображають урбанізацію та технологічний розвиток. У дослідженні підкреслено постійну актуальність наступних принципів: стратегічного розміщення послуг, стандартизованого часу реагування на екстрені виклики та адаптованість до сучасних загроз, таких як тероризм, стихійні лиха та зміна клімату.

Результати дослідження свідчать про те, що історична перспектива є життєво необхідною для розроблення ефективного міського планування безпеки і сьогодні. Уроки історіографії проєктування служб швидкого реагування допоможуть керувати посткризовою реконструкцією міст, забезпечуючи стійкий інфраструктурний розвиток та ефективний дизайн надання безпекових послуг.

МІСЬКИЙ ПРОСТІР ОДЕСИ КРІЗЬ ПРИЗМУ ЕСТЕТИЧНИХ ЦІННОСТЕЙ ТА КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

2025-07-24T12:21:54+00:00

У статті досліджені особливості естетики міського простору на прикладі м. Одеса, виявлені основні проблеми та перспективи його формування в умовах сучасного урбаністичного розвитку, досліджене функціонування відкритих громадських просторів історичної частини м. Одеси, принципів їхньої подальшої реорганізації шляхом реновації цих територій. Сучасна естетика міського простору також включає принципи тактичного урбанізму, інтерактивності та інклюзивності — здатність простору залучати мешканців до взаємодії та формування спільного культурного досвіду. Пошук шляхів модернізації міського простору, його естетизації та підвищення комфортності проживання й покращення візуального сприйняття є актуальним завданням. Одеса є прикладом міста, де естетика має історичне підґрунтя, багатокультурну спадщину, але й водночас стикається з викликами сучасної забудови та візуального занепаду. Для збереження і розвитку естетики міського простору Одеси важливо інтегрувати культурну політику, урбаністику, громадське мистецтво та активну участь мешканців. Лише за умов спільного бачення міста як естетичної цінності можна забезпечити його привабливість, ідентичність і гармонійний розвиток. Особливий інтерес викликає місто Одеса — унікальне за своїм архітектурним виглядом, культурною спадщиною та динамічними трансформаціями останніх десятиліть. Перетворення відкритих громадських просторів, поліпшення їх доступності, оптимізація їх функціонально-планувальної організації покликані поліпшити комфорт міського середовища та адаптувати дані території під мінливі соціально-економічні умови, що також сприятиме розвитку історичної частини міста Одеса, популяризації туризму та залучення інвесторів.

Формування агроекологічної мережі територій біля кордонів з недружніми країнами

2025-07-24T13:43:54+00:00

В статті розглядаються основні передумови формування агроекологічної мережі територій біля кордонів з недружніми країнами з визначенням основної проблематики та пріоритетні напрямки даного дослідження. Проаналізовано теоретичний досвід у представлених напрямках дослідження, визначені передові науковці, які розглядали питання безпеки, екології, агроекологічних містобудівних утворень, розумного зеленого виробництва тощо. Визначено пріоритетний напрямок дослідження відносно землеустрою у воєнний і післявоєнний періоди – використання земель в захисних цілях України. Виявлені основні матеріали та методи дослідження: метод моделювання, теоретичні методи аналізу, синтезу, узагальнення та методи абстрагування. Визначена основна мета даної роботи, яка полягає у визначенні особливостей формування агроекологічної мережі територій біля кордонів з недружніми країнами. Визначені основні поняття при формуванні агроекологічної мережі територій біля кордонів з недружніми країнами: прикордонні регіони, прикордонна територія, прикордонні території у несприятливих умовах, прикордонна смуга, території підвищеної небезпеки, території активних бойових дій та прилеглі до них території, території з міжнародними безпековими обмеженнями, які розташовані вздовж кордону з російською федерацією, республікою білорусь, мережа, розумне зелене виробництво, агроекологічна мережа територій біля кордонів з недружніми країнами. Проаналізовано класифікацію та основні елементи агроекологічної мережі територій біля кордонів з недружніми країнами. Проаналізовано практичний досвід формування прикордонних територій в фокусі військового характеру. На основі проведеного аналізу визначені основні рекомендації щодо формування агроекологічної мережі територій біля кордонів з недружніми країнами. Сформовані загальні висновки та перспективи подальших досліджень у більш ширшому розкритті представленої тематики.

ОРІЄНТИРИ ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ІДЕЙ СТАЛОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ АРХІТЕКТУРНО-МІСТОБУДІВНИХ КУЛЬТУР НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ

2025-07-24T14:11:46+00:00

У статті розглянуто основні підходи до практичної реалізації ідей сталого розвитку регіональних мереж осередків архітектурно-містобудівної спадщини України. Вони ґрунтуються на теоретико-методологічних положеннях містобудівного проєктування та прогнозування, пов’язаних з впровадженням концепції системно-середовищного підходу із застосуванням інноваційних синергетичних, соціонічних і етносоціонічних методів та залученням позанаукових, міфопоетичних і символічних уявлень, характерних для традиційних регіональних культур. Інтеграція цих засадничих положень у практичну діяльність створює передумови для оновлення та удосконалення містобудівної документації на місцевому рівні зорієнтованої на відродження національної ідентичності, підкреслення регіональної самобутності, збереження традиційного характеру середовища історичних населених місць, пам’яткоохоронну діяльність із залученням засад креативної економіки та інших засобів підвищення стійкості місцевих громад. На матеріалі випускних кваліфікаційних робіт магістрантів Київського національного університету будівництва і архітектури показано можливі напрями впровадження висловлених ідей у наукові дослідження і проєктні розробки, спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій деяких територіальних громад і населених пунктів Східної, Південної, Західної та Північної України.

АРХІТЕКТУРНІ ЕКОСИСТЕМИ: ВІД ДИСКРЕТНОСТІ ДО СПІЛЬНОСТІ

2025-07-10T10:07:20+00:00

У статті розглядається архітектура як глобальна екосистема, як організм, що складається з ієрархічних взаємопов’язаних рівнів. Від дискретних архітектурних одиниць до таксономій, що в свою чергу утворюють кластери, а ті далі - колективну архітектуру - глобальну екосистему, що функціонує подібно живому організму проявляє здатність до самостійного прийняття рішень та адаптації, як відбувається в екосистемах природних. Аналізуються історичні спроби створення людством певних рівнів схожих архітектурних екосистем, а також причини, з яких вони не набули гідного поширення. Пропонуються шляхи усунення недоліків існуючої методології та цілісний підхід до впровадження.

ОСОБЛИВОСТІ ІСТОРИЧНОГО РОЗВИТКУ АРХІТЕКТУРИ ТА ЕРГОНОМІЧНИХ РІШЕНЬ ЛІКУВАЛЬНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЦЕНТРІВ

2025-07-10T19:44:23+00:00

У статті розглядаються особливості історичного розвитку архітектури та ергономіки лікувально-реабілітаційних центрів (ЛРЦ). Було проведено ретроспективний аналіз формування даних об’єктів у різні історичні періоди. Визначено етапи розвитку ЛРЦ: Стародавні часи, Середньовіччя, Період Ренесансу та Класицизму, Період Нового часу та Сучасний період. Виявлено, що еволюція ергономічних рішень вплинула на функціональне зонування та архітектурні рішення ЛРЦ.

ПРОТИСТОЯННЯ, ЩО ТРИВАЄ: КОНЦЕПТ І КОНТЕКСТ В АРХІТЕКТУРІ ХХ ТА ХХІ СТОЛІТЬ

2025-07-14T14:43:33+00:00

У статті розглядається довготривала дискусія в архітектурній теорії та практиці про те, що є пріоритетом в проєктній роботі архітектора: слідування абстрактним ідеям і концепціям, або взаємодія з оточуючим контекстом. Простежується еволюція цього протистояння протягом XX століття і до сучасності - від заперечення контексту модерністами до виникнення контекстуалізму й постмодернізму як критичної реакції та спроби повернути зв’язок архітектури з її історичними коренями. Розглянуто деякі аспекти критики контекстуалізму і постмодернізму та причини домінації концептуальної парадигми в сучасній архітектурі, а також спроби концептуалізувати проміжну позицію, що наполягає як в необхідності взаємодії з ділянкою, так і в важливості присутності в проєкті виразної та сильної ідеї чи образу. Такий екскурс знайомить з аргументацією, що стоїть за кожною з позицій в цьому протистоянні та сприяє формуванню судження щодо їх релевантності в умовах сучасного стану культури та суспільства.

ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ СТАНОВЛЕННЯ БІОНІЧНОЇ АРХІТЕКТУРИ

2025-07-14T15:21:24+00:00

У статті досліджуються теоретичні засади біонічної архітектури як самостійного та окремого напряму в сучасному архітектурному дискурсі. Біонічна архітектура ставить за мету інтеграцію природних процесів у саму логіку архітектурного проєктування. Йдеться не про поверхневе копіювання природи, а про засвоєння її глибинних принципів та адаптивних стратегій за для створення інноваційного, сталого та витривалого середовища.

У дослідженні розглядаються філософські, наукові й технологічні основи, що сприяли становленню біоніки як концептуального та практичного підходу. Філософські роздуми про саморегулятивні системи природи, наукові спостереження за біологічною адаптивністю, а також технологічні досягнення в галузях матеріалознавства, обчислень і цифрового виробництва утворюють підґрунтя цього архітектурного напрямку.

Особливу увагу приділено систематизації біонічної архітектури за різними класифікаційними критеріями. Серед них – джерело натхнення (біологічні організми, екосистеми, природні явища), ступінь інтеграції природних принципів (від формальних аналогій до глибокої функціональної інтеграції), функціональні цілі (оптимізація, адаптивність, стійкість, енергоефективність) і типи відтворюваних природних процесів (патерни росту, механізми самовідновлення, динаміка потоків тощо).

Крім того, стаття розглядає біонічну архітектуру в міждисциплінарному контексті, залучаючи синергетику, морфогенез, теорію складності та обчислювальний дизайн. Такий ширший аналітичний підхід підкреслює складність і багатогранність біонічного підходу, а також його потенціал у трансформації архітектурної практики через глибину симбіозу між штучним середовищем і природними динамічними процесами.

АРХІТЕКТУРНІ МЕТОДОЛОГІЇ КРІСТОФЕРА АЛЕКСАНДЕРА ТА АЛЕХАНДРО ЗАЕРА-ПОЛО: ПОЗАЧАСОВІ ПАТЕРНИ ПРОТИ КОНТЕКСТУАЛЬНОЇ АДАПТИВНОСТІ

2025-07-14T21:02:20+00:00

У статті проводиться поглиблений порівняльний аналіз двох значущих, але відмінних підходів до архітектурного проєктування, представлених Крістофером Александером та Алехандро Заера-Поло.

Метод шаблонів Крістофера Александера, розроблений на основі його новаторських праць, таких як «Мова шаблонів» і «Нотатки про синтез форми», розглядається як структурована методологія, що ґрунтується на позачасових шаблонах, які глибоко резонують з людським досвідом та потребами.

Центральним у методології Александера є поняття «мови шаблонів» - набір повторюваних рішень поширених проблем проєктування, що охоплюють різні масштаби від міського планування до деталей будівлі.

Ці шаблони розроблені таким чином, щоб бути позачасовими та універсальними, черпаючи натхнення з традиційних практик будівництва, які витримали випробування часом, і роблячи наголос на поступовому, органічному зростанні рівня проєктування.

Крім того, метод Александера відстоює партисипативний дизайн, залучаючи кінцевих користувачів до процесу проєктування, щоб забезпечити відповідність кінцевого результату їхнім потребам та прагненням.

На противагу цьому, методи Алехандро Заера-Поло відображають критичну реакцію на сучасні суспільні та економічні виклики, особливо ті, що виникли після фінансової кризи 2008 року.

Підхід Заера-Поло характеризується таксономією архітектурних практик, яка класифікує та аналізує нові форми архітектурної діяльності в контексті політичних та економічних сил.

Він наголошує на важливості розуміння соціально-політичних наслідків архітектурних рішень і виступає за спільний процес проєктування, який враховує складності сучасного життя.

Методологія Заера-Поло часто включає спекулятивну та технокритичну архітектуру, досліджуючи інноваційні технології та матеріали, а також зосереджуючись на таких елементах, як архітектурна оболонка, як засіб посередництва між публічною та приватною сферами.

У статті проводиться ретельне порівняння цих двох методологій, висвітлюються їхні відмінності та подібності, а також їхній внесок у ширші дискусії в архітектурній теорії та практиці.

Зіставлення позачасових шаблонів Александера з адаптивними та контекстуальними підходами Заера-Поло викликає важливі питання про роль традицій та інновацій в архітектурі, а також про відповідальність архітекторів у вирішенні нагальних суспільних проблем.

Стаття завершується висновком про тривалий вплив цих двох впливових мислителів на майбутнє архітектурної практики, підкреслюючи цінність різноманітних перспектив у формуванні забудованого середовища.

ВИКОРИСТАННЯ ПРИЙОМІВ ЗБЕРЕЖЕННЯ, ВІДНОВЛЕННЯ ТА АКТИВІЗАЦІЇ ДЛЯ ІСТОРИЧНИХ ЗАМКІВ І ФОРТИФІКАЦІЙ, В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ЇХ СТУПЕНІВ ДЕСТРУКЦІЇ

2025-07-14T21:18:10+00:00

В статті описано вісім різних прийомів збереження, відновлення та активізації історичних замків і фортифікацій. Метою роботи є систематизація архітектурних прийомів відповідно до рівня фізичної, функціональної та композиційної деструкції історичних споруд. У дослідженні використано аналітико-описовий метод, порівняльний аналіз та типологічну класифікацію. Запропоновано вісім архітектурних прийомів втручання та показана доцільність їх використання в залежності від ступеня деструкції споруди.

BIM ЯК ІНСТРУМЕНТ ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНИ

2025-07-14T22:22:10+00:00

У статті розглянуто стратегічну роль технології будівельного інформаційного моделювання (BIM) у відбудові об’єктів будівельної інфраструктури України. BIM представлено як інструмент підвищення прозорості, ефективності та сталості на всіх етапах життєвого циклу об’єкта будівництва. Визначено ключові чинники цифровізації: адаптація міжнародних стандартів BIM (зокрема ISO 19650), впровадження цифрових платформ та синергія з технологіями штучного інтелекту. Запропоновано поетапну модель впровадження BIM та наголошено на важливості нормативної підтримки, професійної підготовки та відкритого обміну даними.

ТВОРЧИЙ ШЛЯХ АРХІТЕКТОРА, ПРОФЕСОРА ОЛЕКСІЯ ЛЕОНТІЙОВИЧА ПІДГОРНОГО

2025-07-15T16:12:10+00:00

В статті висвітлено життєвий та творчий шлях Заслуженого діяча науки і техніки України, Дійсного члена Української академії архітектури та Академії будівництва України, доктора технічних наук, професора кафедри архітектурних конструкцій КНУБА, Віцепрезидент Української Асоціації з прикладної геометрії, випускника і продовжувача традицій київської архітектурної школи кафедри АПЦБС КНУБА О.Л. Підгорного та визначено його основні наукові, педагогічні та творчі здобутки. Увага приділяється його основним досягненням у становленні архітектурної освіти України, зокрема формуванню та утвердженню київської школи прикладної геометрії й архітектурної графіки в КНУБА. Висвітлюються педагогічні досягнення, як лектора, що вмів поєднувати наукову глибину з практичними навичками, а також його новаторським дослідженням у сфері геометричного моделювання просторових конструкцій та архітектурно-будівельної фізики, чий творчий доробок охоплює понад 300 наукових праць, включаючи підручники, посібники, монографії, а також патенти на винаходи.

Стаття розкриває сутність наукових напрямків теоретичних досліджень вченого, маловідомі сторінки життя науковця, його літературну творчість, здобутки у поезії та живописі.

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ЯК МЕТОД ДОСЛІДЖЕННЯ В АРХІТЕКТУРІ

2025-07-15T20:46:46+00:00

У статті висвітлюється важливість використання методу інтерпретації в процесі наукового дослідження об’єктів архітектурно-містобудівного середовища, задля розуміння сенсу композиції, розкриття сутності задуму автора та покращення, завдяки цьому, рівня комунікації між архітектором та користувачем. Архітектурне середовище, що оточує нас кожного дня, є витвором мистецтва, яке потребує певного розуміння, адже під впливом історичних процесів деякі функції та значення поступово втрачають свою актуальність та сенс, тому мають змінитися, адже в процесі розвитку з’являються нові – породжені сучасністю. Архітектор, створюючи композицію, відправляє інформаційне повідомлення майбутнім поколінням про сучасність об’ємно-просторовими формами, що втілюють образ. Унікальність чи універсальність отриманої візуальної інформації є важливішою ланкою в процесі ідентифікації людини в просторі сучасного міста. Розуміння сенсу, здатність до інтерпретації надає сучасній людині можливість відійти від дійсності швидкоплинного часу та долучитися до вічних цінностей, що втілені в архітектуру за допомогою образів, архетипів, форм тощо.

ВПЛИВ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИНГУЛЯРНОСТІ НА БАЧЕННЯ ІДЕАЛЬНОЇ АРХІТЕКТУРНОЇ ФОРМИ НА ПРИКЛАДІ НЕОМОДЕРНІСТСЬКОГО ТЕНДЕНЦІЇ У ЛЬВОВІ

2025-07-15T21:30:42+00:00

В статті розглядається взаємозв’язок між інформаційно-візуальним перенасиченням, котре визначає феномен інформаційної сингулярності та тенденцією радикального модернізму (окресленого як неомодернізм) в архітектурі Львова у 2010 – 2020-х роках, в тому числі у контексті її інтеграції в багатий історичний контекст. Вивчено суперечності довкола радикально модерністського формотворення, в рамках яких виникли протилежні та часто конфліктні погляди і оцінки свідчать про потребу більш глибокого теоретичного узагальнення неомодерністської хвилі загалом і її реалізації в львівському контексті зокрема.

Для отримання результатів було використано кілька методів аналізу, зокрема опитування двох цільових груп та морфологічне порівняння. Після цього, отримані дані були додатково співставлені з двома контекстами, а саме – історичною специфікою розвитку львівської архітектури, а також з паралельними процесами у світовій глобальній архітектурі.

В результаті, було виявлено фактори, що вплинули на поширення неомодерністської тенденції у архітектурі Львова, знання яких може бути цінним для більш широкого узагальнення про філософські та соціокультурні підстави модерністської хвилі, котра почала розвиватись наприкінці XX – початку XXI століть, прийшовши на зміну постмодернізму. Зокрема, варто відзначити важливість поняття інформаційної сингулярності, а також її впливу на розуміння ідеальної архітектурної форми. Виокремлення та аналіз природи та наслідків цього зв’язку відіграє ключову роль у новизні даного дослідження і формує основних зміст висновкової частини.

СТРУКТУРА ПОНЯТТЯ «КОМФОРТ»

2025-07-27T15:34:12+00:00

У статті здійснено теоретичний аналіз структури поняття «комфорт» у контексті архітектурного проєктування. Автором розглянуто еволюцію трактування комфорту — від техніко-інженерного підходу до інтегративного розуміння, що охоплює фізичні, психологічні, соціальні та емоційні складові. Запропоновано структурну модель цього поняття, яка включає базові рівні: фізіологічний, сенсорний, сценарний та когнітивно-смисловий. Показано, що комфорт є багатовимірною динамічною категорією, яка формується на перетині об’єктивних умов середовища й суб’єктивного сприйняття користувача. Обґрунтовано доцільність переходу до суб’єктно-орієнтованих принципів проєктування, де структура комфорту стає основою для формування адаптивного архітектурного середовища.

ОБ’ЄМНО-ПРОСТОРОВА КОМПОЗИЦІЯ ГОЛОВНИХ КОРПУСІВ АТОМНИХ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЙ

2025-07-27T16:13:17+00:00

У статті досліджено об'ємно-просторову композицію головних корпусів АЕС, визначено ключові фактори її формування: технологічні вимоги (тип реактора, системи безпеки), містобудівні та інженерно-геологічні умови майданчика, а також економічні й екологічні аспекти. Проаналізовано п'ять основних типів компонування головних корпусів (радіальний, блокований, лінійний, дзеркальний, центральний) та основні архітектурно-планувальні прийоми організації простору (функціональне зонування, модульність, бар'єрні зони, герметичні оболонки тощо). Підкреслено важливість збалансованого врахування всіх факторів для забезпечення безпечної та ефективної роботи АЕС. У висновках наголошено на ключовій ролі ефективної об'ємно-просторової організації та окреслено перспективи подальших досліджень у цій галузі.

АНАЛІЗ НОРМАТИВНОЇ БАЗИ ОБ’ЄМНО-ПЛАНУВАЛЬНИХ РІШЕНЬ УКРИТТІВ У ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ

2025-07-27T23:59:26+00:00

У статті розглядається актуальна проблема облаштування захисних споруд у закладах освіти в умовах постійної загрози надзвичайних ситуацій. Звернуто увагу на вимоги об'ємно-планувальних рішень з врахуванням сучасних викликів та потреб для безпечного та комфортного освітнього середовища. Здійснено аналіз типології закладів освіти та обґрунтовано підходи до планування укриттів враховуючи вікові особливості дітей, а також вимоги протипожежні, санітарно-гігієнічні та вимог інклюзивності.

Норми об'ємно-планувальних рішень для проєктування укриттів кожного типу закладу освіти, які проаналізовано в статті, підкреслюють необхідність багатофункціональності та використання їх у мирний час як додаткової складової освітньої інфраструктури. Отримані результати можуть бути використані для подальших наукових досліджень об’ємно-планувальних рішень укриттів закладів освіти.

Дослідження ґрунтується на актуальності забезпечення захисними спорудами закладів освіти в умовах зростаючих загроз надзвичайних ситуацій. Увагу приділено відмінностям між сховищами, протирадіаційними укриттями та спорудами подвійного призначення, останні з яких є найбільш доцільними для використання у повсякденному житті закладів освіти. Обґрунтовано потребу дотримання сучасних норм щодо інклюзивності, функціональної організації простору та підкреслено важливість пристосування укриттів до потреб маломобільних груп населення, а також проаналізовано вимоги до розмірів основних і допоміжних приміщень.

ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІ АРХІТЕКТУРНІ РІШЕННЯ ШКІЛЬНИХ БУДІВЕЛЬ ІРАНУ ХХІ СТОЛІТТЯ

2025-07-28T00:24:23+00:00

У статті досліджено архітектурні рішення, спрямовані на підвищення енергоефективності шкільних будівель Ірану XXI ст. в контексті кліматичної різноманітності країни. Проаналізовано приклади сучасних шкільних комплексів, зокрема в регіонах Шираза та Чабахара, з урахуванням застосування пасивних архітектурних прийомів та інноваційних технологій, таких як сонячні панелі, вітрогенератори, системи збору дощової води. Окрему увагу приділено архітектурно-просторовій організації навчальних закладів, інтеграції природного освітлення, вентиляції та озеленення як важливих факторів створення енергоефективного середовища. Висвітлено проблематику відсутності системного підходу до енергоефективного проєктування в існуючій практиці, попри наявність значного потенціалу використання відновлюваних джерел енергії в освітній інфраструктурі Ірану.

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ АРХІТЕКТУРИ ЯК ФАКТОР У ПІДТРИМЦІ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ'Я ВІЙСЬКОВИХ ПІСЛЯ ВОЄННИХ ТРАВМ: АНАЛІЗ ЗАКОРДОННОГО ДОСВІДУ

2025-07-29T13:27:08+00:00

У статті висвітлюються основні аспекти архітектурних та дизайнерських рішень середовища, що впливає на психологічний стан і психічне здоров’я військових, постраждалих внаслідок бойових дій. Це включає аналіз різних складових середовища, зокрема, таких як просторове планування, освітлення, кольорова гама, матеріали, використання природних елементів чи матеріалів та інші фактори, які можуть сприяти або перешкоджати психологічному і психічному відновленню військових.

ІСТОРИЧНІ ПЕРІОДИ ФОРМУВАННЯ ГІРСЬКИХ ТУРИСТИЧНИХ ПРИТУЛКІВ В УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТАХ

2025-08-02T11:49:13+00:00

У статті розглянуто процес формування обʼєктів архітектури гірських туристичних притулків в Українських Карпатах. Разом з аналізом основних етапів розвитку туризму, розроблено історичну періодизацію будівництва туристичних притулків, починаючи від появи туризму і до сьогодні. Аналізується вплив політичних, соціально-економічних та культурних чинників на їх будівництво, функціонування та розвиток. Висвітлюються особливості архітектурного вигляду та інженерно-будівельну специфіку будівель притулків, характерну для кожного з історичних періодів.

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК МОЛОДІЖНИХ ХОСТЕЛІВ У НІМЕЧЧИНІ У ПЕРІОД 1919–1932-Х РОКІВ

2025-08-02T18:28:44+00:00

Стаття є продовженням дослідження, присвяченого виникненню молодіжних хостелів у Німеччині на початку XX століття. Якщо в попередній роботі було висвітлено соціально-економічні передумови та формування концепції хостелів, то в цій статті аналізується етап переходу від експериментального до практичного втілення ідеї, з акцентом на архітектурно-планувальну еволюцію хостелів у період Веймарської республіки. Розглянуто перші запроєктовані хостели, просторові рішення та ключові принципи, що сформували архітектурний образ типового молодіжного хостела.

ПРОЄКТУВАННЯ ВХІДНОЇ ГРУПИ ПРИМІЩЕНЬ ГРОМАДСЬКИХ БУДІВЕЛЬ З УРАХУВАННЯМ ПОТРЕБ ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ

2025-08-07T13:54:07+00:00

У статті досліджуються принципи та виклики проєктування вхідних груп громадських будівель із акцентом на доступність для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп. Вхідна група розглядається як ключовий елемент, що формує перше враження про доступність і комфорт користування.

Метою є розробка архітектурних рішень, що сприяють інклюзивності та відповідають нормативним вимогам. Аналіз охоплює законодавчі акти, сучасні підходи до інклюзивного дизайну й приклади реалізованих об’єктів.

У результаті сформовано рекомендації щодо планування тамбурів, вестибюлів, інформаційних зон та санвузлів, із урахуванням безбар’єрного доступу, орієнтації та безпеки.

Наукова новизна полягає у поєднанні інклюзивного дизайну з нормативними вимогами, а практичне значення — у можливості використання результатів при проєктуванні та реконструкції громадських будівель для забезпечення справедливого доступного середовища.

ІНКЛЮЗИВНІСТЬ ТЕАТРІВ ЛЯЛЬОК

2025-08-07T21:22:20+00:00

У статті розглядаються театри ляльок і методи їх роботи за сучасними інклюзивними програмами. Актуальність подібних напрямків аргументована відносно організації спектаклів, а також можливості залучення до них людей з інвалідністю. Наводяться приклади історичних театрів ляльок різних країн (вертеп, балаганний театр, в’єтнамський театр ляльок на воді, китайський тіньовий, японський камісібай) та інтеграція їх у сучасні інклюзивні проєкти, які застосовуються для соціалізації, абілітації, реабілітації і взаємодії з людьми, які мають фізичні або психологічні особливості. Досвід організації постановок у таких театрах, транслює концепції інклюзивності, які сприятимуть оздоровленню артистів-ляльководів та глядачів з інвалідністю.

У постановках театрів ляльок казки, фольклор та новітні твори, пов’язані між собою, базуються на сучасній історії та персонажах, в тому числі і інклюзивних.

Режисери і драматурги, за допомогою різноманітної постановочної трактовки і конструюванню ляльок розповідають про проблеми подолання травмування, недугів. Вивчення інклюзивного театру та інклюзивних табельних вистав відбувається в міждисциплінарному просторі. Дотичними до цієї проблеми є соціологія, психологія, архітектура, мистецтвознавство, педагогіка та інші науки.

АРХІТЕКТУРНА ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ЦЕНТРІВ СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ

2025-08-10T21:12:16+00:00

У статті визначено, що заклади соціального обслуговування мають специфічну функціональну організацію, яка значно відрізняється від традиційних громадських будівель. Основною метою дослідження був аналіз існуючої практики проєктування подібних установ у світі та виявлення закономірностей в організації їхніх функціональних зон і приміщень.

Дослідження базувалося на аналізі 58 центрів для людей похилого віку в різних країнах, які було класифіковано за розміром і структурними особливостями, що дозволило розглядати це питання в універсальному контексті. Виокремлено п’ять основних категорій закладів: надмалі, малі, середні, великі та надвеликі. Найпоширенішими виявилися середні заклади, просторове формування яких зазвичай здійснюється навколо галереї, коридору або атріуму.

В результаті дослідження були виявлені особливості просторової організації соціальних закладів, включно з типологічними сценаріями розташування приміщень. Було розроблено матриці комунікацій і блокування приміщень, що дозволило ідентифікувати основні закономірності їхніх взаємозв’язків.

ЗНАЧЕННЯ ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНИХ ТРАДИЦІЙ ДЛЯ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ АРХІТЕКТУРИ

2025-08-11T01:43:05+00:00

У статті досліджується значення історико-архітектурних традицій для розвитку сучасної національної архітектури України, особливо в контексті глобалізації та необхідності збереження національної ідентичності в умовах зовнішньої агресії. Акцентується на ризику втрати культурної самобутності через уніфікацію та запозичення міжнародних стилів, що підкреслює актуальність звернення до власної спадщини.

Аналізуються історичні принципи, що лежали в основі українського зодчества. Розглядаються принципи формоутворення, такі як натуроморфний (з поділом на антропоморфний, зооморфний, фітоморфний, астроморфний), прагмаморфний, принцип оберегового символізму та ксеноморфний (запозичення з переосмисленням). Досліджуються також історичні принципи просторової організації міст, що еволюціонували протягом століть під впливом різних факторів: принцип функціональності, ергономічний, оборонний, логістичний, культурно-етичний та ксеноморфний. Наводяться приклади з різних історичних періодів (України-Руси, Великого князівства Литовського, Гетьманщини), ілюструючи застосування цих принципів та розвиток стилів, зокрема козацького бароко.

Підкреслюється важливість народної архітектури як джерела національної ідентичності, що демонструє зв'язок з природою та символічне мислення через використання соларних, рослинних, тваринних та геометричних мотивів. Обґрунтовується необхідність та можливість інтеграції національних традицій у сучасну архітектурну та містобудівну практику. Пропонуються шляхи такої інтеграції: творче переосмислення та адаптація традиційних елементів (форм дахів, вікон, декору фасадів), використання місцевих матеріалів у поєднанні з сучасними технологіями, застосування принципів традиційного планування (компактність, зв'язок з ландшафтом, пішохідна орієнтація). Наголошується на потребі системного підходу, що включає державну підтримку, освітні програми та подолання викликів, як-от суспільний спротив чи брак фахівців.

Стаття робить внесок у розуміння ролі архітектурної спадщини у формуванні національної ідентичності та пропонує інструментарій для її збереження та розвитку в сучасній архітектурі України, сприяючи створенню унікального та стійкого архітектурного середовища.

ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ ЖИТЛА З ПІДВИЩЕНИМИ АНТИПАНДЕМІЧНИМИ ЯКОСТЯМИ

2025-08-11T15:23:35+00:00

У статті розглядаються актуальні питання, які виникли у світі внаслідок пандемії коронавірусу Covid-19, яка змусила переглянути те, як жити та будувати в майбутньому. Житлове середовище є однією з головних сфер поширення вірусів, оскільки в ньому люди перебувають більшу частину свого часу і знаходяться в тісному контакті з іншими людьми. Глобальні інфекційні захворювання вимагають створення нового типу житла, яке б було максимально несприятливим для поширення інфекцій. Для розуміння яким саме має бути антипандемічне житло необхідно дослідити способи передачі інфекції, щоб зрозуміти засоби контролю, які необхідно вжити для боротьби з інфекціями з точки зору архітектури. Адже пандемії впливають на архітектуру будинків в цілому та окремо, починаючи від житлової чарунки (квартири), будинку, кварталів, мікрорайонів, до формування цілих поселень

Порівняльний експеримент щодо ефективності засвоєння технології BIM в архітектурній освіті

2025-08-11T15:38:26+00:00

BIM-технології сьогодні є невід’ємною частиною архітектурного проєктування та будівництва, забезпечуючи інтеграцію, автоматизацію та оптимізацію процесів у цій сфері. Освоєння BIM є важливою складовою сучасної архітектурної освіти, що вимагає використання ефективних програмних інструментів, технологій, які відіграють ключову роль у сучасному проєктуванні та управлінні будівництвом. В даній публікації проведено порівняльний аналіз ефективності використання програмних продуктів Autodesk Revit та Graphisoft Archicad у контексті роботи на різних стадіях створення архітектурного проєкту.

Основною метою дослідження є аналіз процесу засвоєння фахових компетентностей в процесі вивчення BIM-платформ. Опираючись на дослідження функціональних особливостей БІМ технологій в архітектурному проєктуванні висунуто гіпотезу, що студенти, які освоюють певні BIM платформи протягом однакового проміжку часу та інтенсивності навчання мають подібний рівень навичок роботи в них, через спільні алгоритми роботи в системі створення інформаційної моделі.

Ця стаття наочно демонструє незалежний комплексний аналіз та оцінку вивчення БІМ-софту включаючи інтуїтивність інтерфейсу, зручність інструментів моделювання, створення проєктної документації, параметричного моделювання, підтримку міждисциплінарного співробітництва, а також доступність бібліотек та зручність використання в архітектурні, ландшафтному дизайні чи дизайні інтер’єрів. Також в ході аналізу запропоновано використання лінії адаптації софту - універсального критерію оцінки часу, необхідного студентам для засвоєння базових функцій програмного забезпечення.

У висновках підсумовано досвід студентів з вивчення дисципліни BIM-технології в архітектурі, сформовано рекомендації, щодо комбінованого вивчення Graphisoft Archicad та Autodesk Revit для всебічного розвитку навичок та фахових компетентностей студентами, необхідних для роботи в сучасній архітектурній сфері. Результати дослідження сприятимуть підвищенню якості підготовки майбутніх архітекторів та матимуть практичну цінність для освітніх закладів у процесі модернізації навчальних програм. Також вони можуть послугувати орієнтиром для розробників програмного забезпечення у вдосконаленні їхніх продуктів із врахуванням потреб освіти.