Сучасні проблеми Архітектури та Містобудування

МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ВИГОТОВЛЕННЯ ПІДЗЕМНИХ СТІНОВИХ КОНСТРУКЦІЙ МЕТОДОМ ГРАВІТАЦІЙНОГО ВИДАВЛЮВАННЯ

2025-12-24T06:21:23+02:00

У статті висвітлюються результати моделювання технологічного процесу виготовлення підземних стінових конструкцій методом гравітаційного видавлювання. Технологія гравітаційного видавлювання конструкцій передбачає зведення підземних стінових залізобетонних (армобетонних) конструкцій у попередньо викопаній траншеї. При цьому сама стінова конструкція виготовляється у опалубній модуль-формі на рівні поверхні ґрунту. У процесі виготовлення, під тиском укладених шарів бетонної суміші під час безперервного бетонування, стінова конструкція поступово видавлюється з модуль-форми у попередньо викопану траншею, заповнену глинистим розчином, при цьому її опускання здійснюється під контролем опускних механізмів. Після досягнення проєктної відмітки стінова конструкція закріплюється у проєктному положенні. В процесі дослідження було розроблено модель процесу виготовлення стінової конструкції методом гравітаційного видавлювання, що охоплює технологічний процес від початку монтажу опалубної модуль-форми над попередньо влаштованою траншею до демонтажу модуль-форми після зведення стінової конструкції. Також було виконано аналітичне моделювання тривалості циклу виготовлення окремої секції стінової конструкції, тривалості безперервного бетонування монолітної частини конструкції, визначення необхідної інтенсивності бетонування та врахування необхідних обмежень при виконанні робіт.

Отримані результати аналітичного дослідження дають змогу дослідити область раціонального застосування, конструктивні і технологічні параметри виготовлення стінових конструкцій методом гравітаційного видавлювання. Також отримані результати можуть бути використані при проєктуванні конструкцій, технологічних рішень і обладнання для технології гравітаційного видавлювання армобетонних конструкцій підземних споруд.

ТЕПЛОНАСОСНІ СИСТЕМИ З ВИКОРИСТАННЯМ ҐРУНТУ ТА ВОДОНОСНИХ ГОРИЗОНТІВ У ЯКОСТІ АКУМУЛЯТОРІВ ТЕПЛОТИ

2025-12-25T14:52:48+02:00

У сучасному світі, де енергоефективність та використання відновлюваних джерел енергії є ключовими пріоритетами, значну увагу приділяють розвитку систем сезонного акумулювання теплоти. Ці системи відіграють вирішальну роль у зберіганні надлишкової теплової енергії, отриманої протягом теплого періоду, для подальшого використання в опалювальний сезон. Різноманіття геологічних умов та доступних технічних рішень обумовлює широкий спектр типів акумуляторів теплоти, включаючи штучні підземні порожнини, водоносні горизонти, сонячні ставки та ґрунтові теплообмінники. Особливу перспективу мають природні геологічні утворення, які є ефективним та довговічним середовищем для зберігання теплоти. Такі рішення можуть бути впроваджені як у великомасштабних енергетичних системах, так і в індивідуальному будівництві, сприяючи сталому розвитку та зниженню викидів парникових газів. Останнє десятиліття відзначилося інтенсивними дослідженнями та розробками у сфері нанорідин як перспективних теплоносіїв. Ці стабільні дисперсії наночастинок металів, вуглецю або кремнію в рідкому середовищі демонструють унікальні теплофізичні властивості, що нагадують рідкі метали: високу теплопровідність, ефективне поглинання сонячного випромінювання та можливість магнітного керування потоком. Завдяки цим характеристикам нанорідини знаходять успішне застосування в сонячних, геотермальних та теплонасосних системах, а також у системах охолодження, дозволяючи підвищити ефективність відбору тепла до півтора разів. Проте, однією з невирішених проблем залишається проєктування теплообмінників для цих рідин, що потребує подальших досліджень. Важливу роль у вивченні характеристик потоків, сил на обтічних поверхнях та віброакустичних явищ відіграють теоретичні методи, що базуються на рівняннях гідродинаміки та чисельних способах їх розв'язку. Особливу увагу при цьому приділяють розв'язку системи рівнянь Нав'є-Стокса. Метою представленої публікації є розробка методики визначення профілю швидкості та об'ємної витрати при усталеному ізотермічному ламінарному, повністю розвиненому русі нестиснутої степеневої (неньютонівської) рідини у горизонтальній трубі під дією гідростатичного тиску.

ПАРАМЕТРИЧНА АРХІТЕКТУРА В КОНТЕКСТІ ЕСТЕТИКИ ТА КОЛЕКТИВНОЇ ПАМ’ЯТІ ПУБЛІЧНОГО ПРОСТОРУ

2025-08-22T09:19:21+03:00

У статті досліджено параметричну архітектуру як інноваційний інструмент формування естетики та колективної пам’яті у публічному просторі. Акцент зроблено на її здатності транслювати історичні й культурні наративи шляхом реінтерпретації традиційних форм, архетипів і локальних кодів через алгоритмічне проєктування. Розглянуто приклади з міжнародного та українського контекстів, що демонструють потенціал параметризму як засобу збереження ідентичності та змістовного оновлення міського середовища. Окреслено методологічні виклики, пов’язані з ризиком естетичного відчуження, та підкреслено необхідність включення соціокультурних «параметрів» у процес архітектурного формоутворення. У підсумку доведено, що параметрична архітектура здатна поєднувати естетичну інноваційність, інженерну ефективність і функцію культурної репрезентації в умовах цифрової доби.

ЗАСАДИ АКТИВНИХ ТА ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ В АРХІТЕКТУРНІЙ ОСВІТІ

2025-08-22T17:36:44+03:00

Сучасному архітектору необхідно вміти створювати об’єкти, які мають не тільки функціональні властивості, а й несуть в собі рефлексію щодо процесів навколо та бачення розвитку в подальшому. Це потребує аналізу та аналітичної роботи, часто колективної співпраці з колегами, суміжними фахівцями й особами, що впливають на хід роботи та кінцеве рішення. Також важливим стає вміння донести свою думку, фахово обґрунтувати рішення та захистити свою пропозицію. Отримання навичок рішення складних, багатоаспектних задач, комунікації в процесі роботи та презентації результатів повинно відбуватись ще в процесі навчання. Існуючі архітектурні школи часто мають в собі застарілі радянські риси в методиках викладання, які зараз не відповідають запиту професії. Необхідно розглянути освітню модель в цілому та реформувати не тільки освітні програми, а й переглянути то, яким чином відбувається навчання – методи навчання. По особливостям взаємодії учасників між собою, з інформацією та з об’єктом вивчення методи поділяють на пасивні, активні та інтерактивні. Вища школа в Україні особливо зараз потребує впровадження активних та інтерактивних методів навчання, як тих, що формують у здобувача важливі в сучасному світі навички. Це відповідає не тільки запиту професійної діяльності, доведено українськими та світовими педагогами-науковцями, а й відповідає вимогам щодо цілей реформування освіти відповідно Європейських стандартів. В архітектурній освіті особливої уваги заслуговує дисципліна «Архітектурне проєктування» та інтерактивні методи навчання в ній. Аналіз практики закордонних архітектурних шкіл доводить прогресивність такого навчання з точки зору розвитку аналітичного, дослідницького, комунікативного досвіду, вивчення та використання сучасних інноваційних освітніх технологій.

ВИМІРЯНА ТИША: ФЕНОМЕНОЛОГІЯ АРХІТЕКТУРИ ДОМА ГАНСА ВАН ДЕР ЛААНА

2025-08-22T17:49:04+03:00

У статті проаналізовано творчість Ганса Ван Дер Лаана - нідерландського бенедиктинського монаха, архітектора і мислителя, який розглядав архітектуру як тілесний і духовний досвід простору. Ван Дер Лаан у своїй роботі поєднував модерністську стриманість із традиційною глибиною, створюючи архітектуру, що промовляє тонкими, але вагомими сенсами. Окрему увагу приділено його системі співвідношень, побудованій на «пластичному числі», та втіленню архітектурної філософії про межі, стриманість і поміркованість в абатстві Розенберг.

КРИЗОВА АРХІТЕКТУРА ФОРМОУТВОРЕННЯ КОМПОЗИЦІЙНОГО ПРОЄКТУВАННЯ АГРЕГАТИВНИХ СИСТЕМ: МОБІЛЬНІСТЬ, ІНКЛЮЗИВНІСТЬ І ЕКОЛОГІЯ МІСТОБУДУВАННЯ

2025-08-22T21:10:03+03:00

У статті здійснено узагальнення та систематизацію сучасних підходів до кризової архітектури в умовах глобальних викликів і трансформацій, що мають суттєвий вплив на функціонування урбанізованого середовища. Увагу зосереджено на критичних просторових і соціальних проблемах, які виникають унаслідок надзвичайних ситуацій, таких як військові конфлікти, міграційні хвилі, стихійні лиха, пандемії, техногенні катастрофи та кліматичні зміни. Розкрито, як ці події впливають на функціональну структуру населених пунктів, змінюють пріоритети проєктної діяльності й потребують нових, адаптивних рішень.

У статті окреслено й деталізовано ключові характеристики кризової архітектури – мобільність, інклюзивність та екологічність. Мобільність розглядається як здатність архітектурних рішень до швидкого розгортання, переміщення та гнучкого пристосування до мінливих умов. Інклюзивність акцентує на забезпеченні доступності простору для всіх категорій населення, включаючи соціально вразливі групи, людей з інвалідністю, переміщених осіб. Екологічність визначається як використання стійких, енергоефективних, відновлюваних матеріалів і технологій, що мінімізують шкоду довкіллю та сприяють довгостроковій життєздатності середовища.

Також обґрунтовано принципи формування стійкого архітектурно-просторового середовища в умовах кризи: адаптивність, тимчасовість, модульність, швидка реалізація, взаємодія з локальним контекстом. Запропоновано підходи до інтеграції кризової архітектури в існуючі системи містобудування, зокрема через розробку стратегій просторового розвитку, врахування сценаріїв надзвичайних ситуацій у плануванні територій, створення резервної інфраструктури та мережі мобільних рішень.

Окрему увагу приділено важливості включення теми кризової архітектури до навчальних програм вищих архітектурних закладів. Наголошено, що формування фахових компетенцій майбутніх архітекторів має включати вивчення специфіки проєктування в умовах невизначеності, стресових ситуацій і обмежених ресурсів. Запропоновано напрями вдосконалення освітніх програм, орієнтованих на формування відповідального, екологічно й соціально чутливого підходу до архітектури кризових станів.

НАПРЯМИ ВИКОРИСТАННЯ ПАТЕРНІВ УКРАЇНСЬКОЇ САМОБУТНОСТІ В ХАРКІВСЬКІЙ АРХІТЕКТУРНІЙ ШКОЛІ ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ ст.

2025-08-24T10:40:40+03:00

У статті висвітлені особливості застосування патернів морфогенезу за напрямами української самобутності в Харківській архітектурній школі першої третини XX ст. в аспекті реабілітації пам’яток архітектури українського національно-романтичного напряму.

МЕТОДОЛОГІЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНИХ МІСТ: ФІЗИЧНІ НАВАНТАЖЕННЯ, КОНЦЕПТУАЛЬНЕ ПРОЄКТУВАННЯ, ЕКОЛОГІЧНЕ МІСТОБУДУВАННЯ, ЗЕЛЕНЕ БУДІВНИЦТВО

2025-08-24T13:01:36+03:00

Розглянуто методологічні підходи до збереження історичних міст у контексті сталого розвитку, сучасних екологічних викликів та необхідності інтеграції культурної спадщини в динамічне міське середовище. Аналіз охоплює етапи від концептуального проєктування до впровадження екологічно орієнтованого містобудування, з урахуванням принципів зеленого будівництва, використання інноваційних технологій та вторинних матеріалів. Особливу увагу приділено питанням адаптації історичних об’єктів до сучасних вимог без втрати автентичності архітектурного середовища. Розглянуто механізми гармонізації між історичними комплексами і новітніми об'єктами міської інфраструктури з метою формування цілісного, функціонального та культурно значущого простору.

Визначено важливість впровадження цифрових технологій, таких як інформаційне моделювання будівель (BIM), 3D-сканування, геоінформаційні системи (ГІС), що сприяють точному аналізу об’єктів культурної спадщини та ефективному плануванню їх реставрації та інтеграції у сучасне міське середовище. Акцентовано на принципах екологічної безпеки, енергоефективності та збереження матеріальної та нематеріальної культурної ідентичності.

Розкрито основні проблеми, що постають під час реалізації проєктів із збереження історичних комплексів: правові бар’єри, обмежені ресурси, нестача міждисциплінарної взаємодії, а також конфлікти між збереженням і розвитком. Запропоновано шляхи їх подолання через стале планування, участь місцевих громад, прозоре управління культурною спадщиною та інтеграцію принципів мобільності й інклюзивності у стратегічні програми розвитку міст. Таким чином, стаття окреслює концептуальні засади формування збалансованої політики охорони історичних міст з урахуванням викликів XXI століття.

МЕТОДИ АКТИВІЗАЦІЇ СТОГНУЮЧИХ МІСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

2025-08-24T19:47:03+03:00

Показано актуальність проблеми стогнуючих міських територій, утворених в наслідок темпоральних втрат і тривалого невикористання, а також миттєвого руйнування через війну, та необхідність цілісного рішення щодо їх активізації. Запропоновано комбінації реставраційних і реконструктивних методів, що є можливими та ефективними для оживлення таких міських територій на визначених трьох системних рівнях і в залежності від якісного показника їх існуючого стану – ступенів історико-архітектурної цінності та деструкції. Проілюстровано дієвість представлених теоретичних досліджень в здійсненому концепті активізації існуючих стогнуючих будівель і відкритих просторів вздовж Нижньоюрківського провулку на Подолі в Києві.

АРХІТЕКТУРА ІДЕНТИЧНОСТІ В ЕПОХУ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ: РЕГІОНАЛІЗМ, БІОКЛІМАТИЧНІ СТРАТЕГІЇ ТА ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ТРАДИЦІЙНОГО ЗОДЧЕСТВА

2025-08-26T17:29:28+03:00

У статті досліджено сучасні архітектурні підходи до збереження і формування культурної ідентичності в умовах глобалізації. Особливу увагу приділено регіоналізму, критичному регіоналізму та біокліматичним стратегіям як засобам протидії уніфікації архітектурного простору. На основі аналізу творчості архітекторів з Мексики, Португалії, Єгипту, країн Африки та Перської затоки висвітлено, як традиційне зодчество інтегрується у сучасні проєктні практики. Визначено ключові принципи архітектури ідентичності, що базуються на повазі до місцевої культури, кліматичних умов і традиційних матеріалів.

АРХІТЕКТУРНІ ПІДХОДИ: ЖИТЛОВІ, ГРОМАДСЬКІ, РЕКРЕАЦІЙНІ ОБ’ЄКТИ, ОРДЕРНА СИСТЕМА, КОЛОРИСТИКА СЕРЕДОВИЩА, ГАРМОНІЗАЦІЯ ІНТЕР’ЄРУ Й ЕКСТЕР’ЄРУ

2025-08-26T20:52:24+03:00

У статті розглянуто сучасні підходи до архітектурного проєктування житлових будівель, туристичних притулків і громадських споруд із урахуванням новітніх тенденцій в організації простору, інтер’єрних рішень та застосування принципів ордерної системи. Значну увагу приділено ключовим категоріям проєктування, таким як екологічність, функціональність, соціальна інтеграція, гнучкість і адаптивність архітектурного середовища, що є необхідними складовими сучасної архітектурної практики. Особливо підкреслюється важливість створення комфортного, інклюзивного та естетично виразного простору, який повною мірою відповідає сучасним потребам суспільства та сприяє покращенню якості життя мешканців і користувачів об’єктів. Окрему роль у формуванні емоційного сприйняття архітектурного середовища відіграють кольорова палітра, фактури та текстури, що дозволяють підкреслити характер і атмосферу простору, а також впливають на загальне враження від будівлі.

Велика увага у статті приділяється ордерній системі, яка виступає класичним інструментом архітектора, забезпечуючи гармонію пропорцій, вишуканість і цілісність архітектурних форм. Ордерна система, інтегрована у сучасний проєктний процес, допомагає поєднати традиції з інноваціями, створюючи унікальні простори, які є функціональними та привабливими водночас.

Важливим аспектом роботи є висвітлення значення графічного супроводу в освітньому процесі: застосування 3D-візуалізації, цифрових презентацій, а також організація командної роботи в програмних середовищах. Ці методи значно підвищують якість навчання і дозволяють студентам глибше зрозуміти і візуалізувати архітектурні концепції.

Матеріал статті має особливу актуальність для викладачів, студентів архітектурних спеціальностей, а також практикуючих архітекторів, які прагнуть поєднувати традиційні принципи з сучасними технологіями у процесі проєктування. Застосування описаних підходів сприяє розвитку творчого мислення, формуванню професійних компетенцій і створенню якісного, сучасного архітектурного середовища.

МЕТОДОЛОГІЯ ВИКОНАННЯ КУРСОВОГО ПРОЄКТУ СТУДЕНТАМИ АРХІТЕКТУРНОГО ФАКУЛЬТЕТУ КНУБА НА ПЕРШОМУ КУРСІ «ПЕРСПЕКТИВА ПАМ’ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ»

2025-09-17T10:21:38+03:00

У статті представлено поетапну методику виконання курсового проєкту весняного семестру для студентів першого курсу архітектурного факультету Київського національного університету будівництва і архітектури, що здійснюється під керівництвом викладачів кафедри основ архітектури і архітектурного проєктування. Розглянуто основні етапи виконання роботи, процес вибору ракурсу, побудову структури креслення та особливості виконання відмивки зображення архітектурної пам’ятки.

ПЕРСПЕКТИВИ ДЕРЕВ’ЯНОЇ АРХІТЕКТУРИ В УКРАЇНІ

2025-09-20T05:46:20+03:00

У статті досліджено потенціал використання деревини як одного з ключових матеріалів для сталого сучасного будівництва в Україні. З огляду на глобальні тенденції декарбонізації та потребу в локальних екологічних рішеннях. Деревина дедалі частіше розглядається не лише як традиційний матеріал для будівництва, а як технологічно перспективна альтернатива залізобетону. Особливу увагу приділено сучасним дерев’яним конструкціям – CLT (cross-laminated timber, або багатошарові клеєні дерев’яні панелі) та LVL (laminated veneer lumber, або брус із клеєного шпона), що сьогодні активно використовуються у масштабному житловому й громадському будівництві за межами України. Представлено приклади проєктів у Європі, США та Україні, які демонструють високий рівень технологічності дерев’яного будівництва.

ДОСЛІДЖЕННЯ АРХІТЕКТУРИ ТА СТІНОПИСУ СИНАГОГИ ҐРОЙСЕ ШІЛ У ЧЕРНІВЦЯХ

2025-09-20T06:03:57+03:00

У статті досліджується самобутнє явище єврейської архітектури Центральної та Східної Європи, України і міста Чернівці Ґройсе шіл, зокрема – датування, етапи спорудження та добудов, її експлуатації, типологічні особливості. Здійснюється порівняльний аналіз архітектурно-планувальних і об`ємно-просторових рішень синагоги Ґройсе шіл з подібними Великими синагогами Східної Європи.

Надається стислий опис стінопису, етапи та стислі результати його дослідження та фіксації у 2024 році. Наводяться сучасні технологічні методи отримання об`єктивних даних їх фізичного стану. Зокрема інтегральні методи фотограмметрії і сканування фіксації стінових розписів. А також стислий опис воркшопу з залученням студентів спеціальності «Архітектура та містобудування» Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

ДО ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ПРЕДМЕТУ ОХОРОНИ ПАМ’ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ ТА МІСТОБУДУВАННЯ ЯК ОБ’ЄКТУ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

2025-09-20T06:30:01+03:00

Стаття присвячена особливостям трактування та використання в архітектурно-реставраційній практиці поняття предмета охорони пам'ятки архітектури та містобудування. Розглядається в контексті загальних питань методології збереження історичного середовища в якості інструменту комплексної оцінки та підтвердження напрямку збереження і соціальної адаптації пам'ятки. Існуючі на сьогодні методичні рекомендації з визначення предмета охорони використовуються при підготовці первинної документації на пам'ятку, включення (або виключення) об'єкту до державного реєстру пам'яток.

В останній редакції державних будівельних норм з реставрації пам'яток архітектури та містобудування посилання на зміст предмета охорони пам'ятки відсутній. У нормативних джерелах предмет охорони об'єкта культурної спадщини розглядається як характерна властивість, що підтверджує історико-культурну цінність пам’ятки і повинна зберігатися під час виконання робіт з ремонту, реставрації, адаптації до сучасного використання. Більш детального розгляду категорія предмета охороні потребує для об'єктів, що реставруються. Теоретичне обґрунтування предмета охорони пам'ятки, як інструменту визначення умов реставрації, виконується на підставі документальних іконографічних та історичних джерел, аналізу ступеня втрат та показників автентичності елементів споруди. Умови адаптації пам'ятки до сучасного використання визначаються за результатами комплексних досліджень, тому предмет охорони стає інструментом контролю при виборі оптимальної функції, підтвердженням стану змін, ступеня автентичності та історико-культурної цінності об'єкта і території. В аспекті діяльності з визначення напрямку використання пам'ятки проєкт предмету охорони виконує функції юридичного документа для контроля реставраційного процесу.

ЕРГОНОМІЧНІСТЬ ТА АРХІТЕКТУРНА ДОСТУПНІСТЬ: СУЧАСНІ ОСНОВИ АРХІТЕКТУРНОГО ФОРМУВАННЯ ЖИТЛОВИХ І ГРОМАДСЬКИХ БУДІВЕЛЬ

2025-09-20T06:50:37+03:00

У статті виявляється спільне і відмінне в поняттях ергономічності, архітектурної доступності та безбар’єрності. Розглядаються і аналізуються головні засади формування архітектурного середовища житлових і громадських будівель і споруд у контексті забезпечення його ергономічності й доступності. Визначаються типи будівель, які потребують першочергового забезпечення вимог ергономічності та архітектурної доступності. Увага акцентується на ключовій ролі дотримання норм архітектурної ергономіки та універсального дизайну в розробці архітектурних рішень реабілітаційних центрів.

ВІДОБРАЖЕННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ В АРХІТЕКТУРІ ЕТНОКУЛЬТУРНИХ ЦЕНТРІВ РІЗНИХ КРАЇН

2025-12-18T02:56:01+02:00

У дослідженні розглянуто особливості формування етнокультурних громадських центрів на прикладі зарубіжних об’єктів. Визначено архітектурні, функціональні та соціальні чинники, які можуть бути адаптовані при проєктуванні подібних просторів в українському середовищі.

ЕНЕРГОЕФЕКТИВНА ТРАНСФОРМАЦІЯ ГРОМАДСЬКИХ БУДІВЕЛЬ: ВИКЛИКИ ТА МОЖЛИВОСТІ

2025-12-18T05:03:09+02:00

У статті висвітлені питання щодо важливості удосконалення енергетичних характеристик існуючих громадських будівель в умовах сучасних економічних та екологічних викликів. Насамперед розглянуті основні методи та технології, що можуть бути застосовані для зменшення споживання енергії при термомодернізації будівель. Окрему увагу приділено інструментам оцінки енергоефективності та економічним вигодам від реалізації таких заходів.

МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД АРХІТЕКТУРНОГО ПРОЄКТУВАННЯ ШКІЛЬНИХ БУДІВЕЛЬ НА ЗАСАДАХ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ

2025-12-18T05:20:46+02:00

Стаття презентує узагальнення міжнародного досвіду архітектурного проєктування шкільних будівель на засадах енергоефективності крізь призму цілеспрямованого огляду літератури та нормативно-методичних джерел. Методологічною основою слугує праця доктора Алі Гаффарі, яка систематизує принципи просторової організації освітніх комплексів та типові планувальні рішення. У ролі сучасних орієнтирів розглянуто керівництво CIBSE TM57 (інтегроване шкільне проєктування з балансуванням енергоспоживання, денного світла, акустики і вентиляції), матеріали IEA EBC Annex 36 (концепції комплексної реновації з урахуванням ефективності та життєвого циклу), а також стандарт ASHRAE 62.1 (вимоги до повітрообміну та якості внутрішнього повітря для навчальних будівель). У межах дослідження здійснено порівняння підходів, що стосуються морфологічних характеристик будівлі та організації комфортного світло-повітряного режиму, окреслено можливість використання проєктних рішень у різних країнах з подібними кліматичними умовами. Робота демонструє, що ефективність шкільної архітектури забезпечується не окремими прийомами, а узгодженими комплексними рішеннями, де просторово-планувальна структура, адаптована до кліматичних умов певного регіону, поєднується з нормативними вимогами до мікроклімату та експлуатаційною доцільністю будівлі. Отримані висновки формують підґрунтя для створення порівняльної матриці й подальшої адаптації міжнародних практик проєктування енергоефективних шкіл.

ОСОБЛИВОСТІ АРХІТЕКТУРНО-ПЛАНУВАЛЬНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ КУЛЬТУРНО-ОСВІТНІХ ЗАКЛАДІВ ПРИКАРПАТТЯ: ВІД ПАСИВНИХ ЛОКАЦІЙ ДО АКТИВНИХ ХАБІВ

2025-12-21T06:59:39+02:00

У даній статті досліджуються можливості створення осередків громадської активності, освітнього зростання та культурної ідентичності через призму модернізації культурно-освітніх закладів. Дані дослідження приведені на прикладі сіл і селищ Прикарпаття. Розкрито актуальність збереження та адаптації будинків культури як інституцій, що потенційно можуть стати потужними центрами соціальної взаємодії та інтеграції населення в умовах нових соціальних викликів, зумовлених урбанізацією, диджиталізацією та військовими викликами.

У рамках даної студії проведено стратифікацію культурно-освітніх закладів за критеріями охоплення населення, адміністративного підпорядкування, архітектурно-планувальних параметрів та територіального розміщення. Результати проведеного аналізу вказують на потенціал будинків культури, як незадіяного архітектурного ресурсу населених пунктів регіону.

Дослідження вимагало аналіз соціальних потреб різних груп населення (діти, підлітки, дорослі, особи похилого віку), порівняльного аналізу соціальних очікувань та їх просторового прояву. Отримані результати вказують на зміну потреб жителів регіону та можливості функціональної моденізації культурно-освітніх закладів.

Здійснено характеристику кращих світових практик трансформацій та нових реалізації культурно-освітніх закладів (приклади центрів у Франції, Китаї, Польщі). В результаті виділено сучасні вимоги реорганізації цих закладів: інтеграції функцій співтворчості, інклюзивності, мультимодальності та насичення новими технологіями архітектурне середовище.

На основі синтезу отриманих результатів запропоновано комплекс архітектурно-планувальних принципів формування сучасних культурно-освітніх закладів: безбар’єрності, використання локальних етнокультурних мотивів, просторової гнучкості та цифрової інтеграції.

Окреслено концептуальні та практичні рекомендації до архітектурно-просторової реінтеграції культурно-освітніх закладів в простір життєдіяльності соціуму, як засобів відновлення соціальної взаємодії громади, налагодження діалогу між поколіннями та просторового розвитку громад на Прикарпатті.

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ АДАПТАЦІЇ ДЕГРАДУЮЧИХ БУДІВЕЛЬ ПІД ЖИТЛОВІ ТА МУЛЬТИФУНКЦІОНАЛЬНІ АРХІТЕКТУРНІ ОБ’ЄКТИ

2025-12-21T15:18:48+02:00

Стаття присвячена вивченню сучасних проблем адаптації деградуючих архітектурних об’єктів під житлові та мультифункціональні будівлі та комплекси. В статті встановлено зміст поняття «адаптація». Висвітлено особливості адаптації нефункціонуючих архітектурних об’єктів під житлову та інші функції громадського призначення. Розглянуто варіанти адаптації нефункціонуючих архітектурних об’єктів. Визначено прийоми та перспективні тенденції щодо адаптації деградуючих будівель під сучасні об’єкти житлового та громадського призначення.

БЕЗБАР’ЄРНОМУ СЕРЕДОВИЩУ БУТИ? РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ФОРМУВАННЯ ДОСТУПНОГО СЕРЕДОВИЩА В УКРАЇНІ

2025-12-22T21:15:48+02:00

У статті розглядається і аналізується реальний стан забезпечення архітектурної доступності в Україні. Основний акцент зроблено на рівень архітектурної доступності (безбар’єрності) в будівлях організацій, які входять до спільноти «Бізнес без бар’єрів». Виявлено найпоширеніші порушення в організації архітектурної доступності таких об’єктів. Визначено головні проблеми формування безбар’єрного середовища у найбільш затребуваних серед широких верств населення типах громадських будівель та засоби, що сприятимуть покращенню архітектурної доступності.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО-ДІЯЛЬНІСНИЙ ПІДХІД ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ІЗ ПРОСТОРОВОГО ПЛАНУВАННЯ ТА УРБАНІСТИКИ

2025-12-06T19:38:21+02:00

У статті розглянута діяльність та підготовка фахівців з урбаністики і просторового планування в контексті об’єктивних процесів та змін простору життєдіяльності соціуму, задач фахової діяльності. Подано визначення, класифікацію, властивості та особливості просторових систем як об’єкту фахової діяльності (динамізм, життєвий цикл, гомоцентризм). Проаналізована методологічна платформа, системоутворювальні чинники та діюча модель діяльності й підготовки фахівців із просторової організації відносин соціуму та середовища його життєдіяльності. Охарактеризована система просторового планування та містобудівного проєктування в Україні, а також світовий досвід у цій сфері, функції, роль та особливості діяльності фахівців. Структуровано та розкрито цілі й зміст завдань підготовки фахівців у нових умовах. Обґрунтовано інтелектуально-діяльнісний підхід підготовки фахівців у цій предметній сфері – вимоги та розуміння невизначеності просторових ситуацій, їх динамічних змін, а також недетермінованості завдань діяльності та при підготовці фахівців.

ІДЕЇ ФОРМУВАННЯ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПЛАНУ I ЗАБУДОВИ ШОСТОГО СЕЛИЩА М.ЗАПОРІЖЖЯ У 1920-30-х РОКАХ В КОНТЕКСТІ РАННІХ РАДЯНСЬКИХ СОЦІАЛІСТИЧНИХ УТОПІЙ

2025-12-06T20:01:48+02:00

Утопічні ідеї початку XX століття виникли як реакція на низку ґрунтовних змін, що кардинально перебудували суспільство в епоху модернізації. В більшості випадків, вони були відповіддю на глибокі соціально-економічні, політичні та культурні кризи. Інтенсивні процеси модернізації, революційні зрушення в політичному устрої та духовна дезорієнтація давали поштовх до пошуку нових, ідеалізованих моделей суспільства.

Формування генерального плану та забудови Шостого селища міста Запоріжжя у 1920–30-х роках, є одним з прикладів ранніх радянських соціалістичних утопій, що стали відображенням радянської ідеології та утопічного бачення майбутнього суспільства. Принципи централізованого планування і колективістських ідей, суттєво вплинули на формування міського простору Запоріжжя. Епоха динамічних соціально-економічних змін, зростання промисловості та модернізаційних процесів, вимагали перегляду традиційних містобудівних рішень. Процес проєктування генерального плану міста Запоріжжя у 1920-30-х роках, зазнавав значних змін під впливом індустріалізації та соціальних трансформацій, що відображались на розвитку промислових зон, житлових кварталів та транспортної інфраструктури

Цей період відзначається втіленням радянських утопічних ідеалів у конкретних просторових і планувальних рішеннях, що сприяло перетворенню традиційних міських ландшафтів і формуванню нової міської ідентичності, з поєднанням класичних архітектурних принципів із новаторськими ідеями, що сприяли формуванню функціональної, естетичної та чітко структурованої міської схеми.

АРХІТЕКТУРНО-МІСТОБУДІВНА ТРАНСФОРМАЦІЯ: ФОРМОТВОРЕННЯ, КРИТИЧНИЙ АНАЛІЗ, МОБІЛЬНІСТЬ, ІНКЛЮЗИВНІСТЬ, ЗЕЛЕНЕ МІСТОБУДУВАННЯ В КРИЗОВИХ УМОВАХ

2025-12-08T03:37:52+02:00

У статті здійснено критичний аналіз провідних сучасних архітектурних теорій, які впливають на трансформацію архітектурно-містобудівних підходів у відповідь на актуальні кризові виклики сьогодення. Розглянуто вплив глобальних змін клімату, соціальної нестабільності, економічних коливань, зростання чисельності населення, урбанізаційних процесів і посилення екологічного навантаження на середовище на концепції формоутворення в сучасній архітектурі. Визначено, що сучасні теоретичні моделі не лише переосмислюють роль архітектора у контексті динамічних змін, а й формують нові парадигми проєктування, орієнтовані на сталий, гуманний і адаптивний розвиток міст.

Особливу увагу приділено аспектам забезпечення мобільності та інклюзивності міського середовища. Мобільність розглядається як ключова умова адаптації архітектурних структур до змінних умов життя, необхідності швидкого розгортання тимчасових споруд та забезпечення транспортної доступності. Інклюзивність інтерпретується як архітектурна і містобудівна практика, що враховує потреби різних соціальних, вікових, культурних і фізичних груп населення, сприяючи соціальній справедливості, просторовій рівності та зменшенню маргіналізації.

Окремий розділ присвячено принципам зеленого будівництва, які розглядаються як один із ключових напрямів сталого розвитку архітектурного середовища. Здійснено аналіз підходів, що передбачають використання екологічно чистих матеріалів, впровадження енергоефективних систем, збереження біорізноманіття, мінімізацію вуглецевого сліду та інтеграцію природного ландшафту у структуру міського простору. Показано, що принципи екологічної архітектури поступово набувають статусу базових у практиці архітекторів і планувальників у різних країнах світу.

У статті також висвітлено методологічні підходи до формування безпечних, адаптивних і соціально орієнтованих просторів, що відповідають викликам сучасності. Здійснено порівняльний аналіз низки реалізованих архітектурних і містобудівних рішень, що демонструють приклади ефективного реагування на кризові ситуації. Окреслено перспективи подальшого розвитку архітектурних концепцій з урахуванням необхідності синтезу екологічного мислення, інженерної гнучкості та гуманітарного підходу до простору.

РЕВІТАЛІЗАЦІЯ МІСЬКИХ ПРОСТОРІВ З ПОРУШЕНИМИ ТЕРИТОРІЯМИ: МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ПРОЄКТУВАННЯ

2025-12-14T03:15:34+02:00

Проаналізовано теоретично-практичний досвід ревіталізації міських просторів з порушеними територіями. Показано важливість комплексного підходу до ревіталізації міських просторів з порушеними територіями. Сформульовано етапи розробки проєктних рішень щодо відтворення містобудівної функції порушених територій: підготовчий (проєктно-вишукувальний) етап; етап екологічної реабілітації (санації); етап технічної рекультивації; етап біологічної рекультивації; архітектурно-планувальний етап. Розглянуто методичні засади процесу формування проєктних рішень щодо відновлення міських просторів з порушеними територіями на основі комплексного підходу до ревіталізації. Запропоновано еколого-реабілітаційні, технічні, біологічні, містобудівні, архітектурно-планувальні заходи ревіталізації порушених територій. Наведено особливості формування архітектурно-планувальних рішень ревіталізації міських просторів з порушеними територіями на прикладі створення рекреаційних об’єктів на закритих полігонах твердих побутових відходів.

ПАРАДИГМИ АРХІТЕКТУРНОГО ФОРМОУТВОРЕННЯ: КРИТИЧНИЙ АНАЛІЗ, РЕГЕНЕРАЦІЯ ІСТОРИЧНИХ КОМПЛЕКСІВ, ЗЕЛЕНЕ БУДІВНИЦТВО, КОМПОЗИЦІЙНЕ ПРОЄКТУВАННЯ

2025-12-14T05:07:52+02:00

Здійснено поглиблений критичний аналіз сучасних архітектурно-містобудівних парадигм у контексті глобальних викликів сталого розвитку, зосереджуючи увагу на проблематиці збереження культурної спадщини в умовах активної урбанізації. Розглянуто еволюцію концепцій формування міського середовища, що поєднують естетичні, екологічні, функціональні та соціокультурні аспекти. Особлива увага приділена методам регенерації історичних комплексів, які виступають як важливі носії культурної пам’яті та ідентичності, але при цьому потребують адаптації до сучасних стандартів комфорту, безпеки та функціональності. У цьому контексті проаналізовано практичні приклади інтеграції енергоефективних рішень, використання вторинних матеріалів, «зеленого» будівництва та новітніх технологій у процес реконструкції та оновлення історичних середовищ.

Виділено основні групи проблем, що супроводжують урбаністичне оновлення: конфлікт між необхідністю збереження автентичних рис забудови та тиском сучасної забудови, обмеження законодавчого поля, відсутність чітких механізмів охорони та впровадження інновацій у застарілі структури. Наголошено на важливості міждисциплінарного підходу до проєктування, який поєднує архітектуру, урбаністику, екологію, соціологію та історію. Запропоновано структуровану модель концептуального проєктування, що ґрунтується на принципах сталого розвитку, збереження ідентичності середовища та врахування потреб громади. Такий підхід дозволяє гармонізувати нове і старе, створюючи життєздатне, функціональне, культурно насичене міське середовище, адаптоване до викликів XXI століття.

БАГАТОФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС: ДО ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ

2025-12-14T14:47:59+02:00

У статті розглянута проблема визначення поняття «багатофункціональний житловий комплекс» (БФЖК), як важливої складової дослідження даних об’єктів. Проведено аналіз змісту складових поняття БФЖК; та їх основних характеристик, які є суттєвими для цього типу об’єктів; запропоновано визначення поняття БФЖК в містобудівній предметній площині.

АНАЛІЗ ВИДОВОГО РОЗКРИТТЯ ЯК МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ МЕЖ ЗОН ОХОРОНИ: НА ПРИКЛАДІ ПАМ’ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ «ВОДЯНИЙ МЛИН» У МІСТІ БІЛА ЦЕРКВА

2025-12-15T12:43:58+02:00

Ціллю публікації є визначенню меж зон охорони пам’ятки архітектури місцевого значення «Водяний млин» у місті Біла Церква на основі аналізу видового розкриття – одного з ключових методів у сучасній пам’яткоохоронній та містобудівній практиці. У роботі проаналізовано комплекс чинників, що впливають на зорове сприйняття пам’ятки в контексті її історичного, природного та урбаністичного оточення. Увага також зосереджена на системному вивченні містобудівного середовища, пейзажно-просторових домінант, характеру забудови, історико-культурної цінності прилеглої території, а також трансформацій, що відбулися внаслідок сучасної багатоповерхової забудови.

Публікація узагальнює наявні наукові підходи до класифікації видів на пам’ятки архітектури, розглядає типологію оглядових точок та ієрархію видів за відстанню сприйняття. Запропоновані межі враховують територію, необхідну для збереження історичних зорових зв’язків, традиційного характеру середовища та візуальної домінанти пам’ятки у міському середовищі.

Результати дослідження мають прикладне значення та можуть бути використані для подальшого опрацювання заходів щодо охорони і сталого розвитку історико-культурного середовища. Робота підкреслює актуальність впровадження методики видового аналізу у процес визначення меж зон охорони як інструменту збереження акцентної ролі пам’яток в умовах містобудівних перетворень.

ЦИФРОВИЙ КОНТРОЛЬ У БУДІВНИЦТВІ З АКЦЕНТОМ НА ІСНУЮЧІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРЕВАГИ ІННОВАЦІЙНИХ ПІДХОДІВ

2025-12-15T13:15:37+02:00

У статті висвітлюється проблема безпеки в будівництві, а також перспективи застосування інноваційних технологій для її покращення. Аналізуються основні причини травматизму, спираючись на статистичні дані з 2003 по 2025 рік, і розглядаються, як сучасні технології можуть допомогти зменшити кількість нещасних випадків. Серед найбільш перспективних рішень у статті акцентується увага на використанні безпілотників, інтернету речей та алгоритмів штучного інтелекту для моніторингу будівельних майданчиків. Також наведено реальні приклади впровадження цифрових технологій у різних країнах. Південна Корея застосовує систему контролю касок, Чилі використовує дрони для виявлення порушень, а UAV-EMOR допомагає швидко оцінювати ризики на будівництві. Попри значні переваги, ці технології мають і свої недоліки, зокрема обмежену автономність дронів, надмірний шум та нестачу навчальних даних для алгоритмів глибокого навчання. У зв’язку з цим пропонуються шляхи вдосконалення, такі як розробка більш точних сенсорів, покращення автономності пристроїв, підготовка фахівців. Зрештою, цифрові інструменти не лише підвищують рівень безпеки, а й змінюють сам підхід до роботи на будівельних майданчиках, роблячи галузь більш технологічною та захищеною для її працівників.

РЕЙКОВИЙ ТРАНСПОРТ ЯК ФАКТОР УРБАНІСТИЧНОГО РОЗВИТКУ ОДЕСИ. ІСТОРІЯ ТА ФУНКЦІЇ

2025-12-15T21:57:52+02:00

У статті досліджується історія формування та розвитку громадського транспорту міста Одеси з середини ХІХ до початку XX століття. Основну увагу приділено залізничній інфраструктурі, появі та поширенню кінного, парового та електричного трамваїв, а також фунікулера як елементів, що суттєво вплинули на трансформацію міського середовища. Аналізуються ключові етапи впровадження та модернізації транспортних засобів, які стали рушієм зміни просторової організації міста, стимулювали урбанізацію та сприяли соціально-економічному розвитку.

Розглянуто, як розвиток трамвайної мережі безпосередньо вплинув на формування нових житлових районів, таких як Черемушки, Таїрова та селище Котовського. Визначено основні типи впливу громадського транспорту на структуру міського простору: активізація забудови нових територій, зростання транспортної доступності, подолання просторової ізольованості окремих районів, покращення зв’язків між центром і периферією, а також підвищення соціальної мобільності мешканців.

Особливу увагу приділено аналізу історичних джерел, обробці картографічних матеріалів і архівних документів, що дозволяє простежити еволюцію транспортної інфраструктури як важливого чинника у становленні Одеси як одного з провідних транспортних, торговельно-економічних і культурних центрів Півдня України. Стаття підкреслює значення комплексного міждисциплінарного підходу до вивчення історії міського транспорту в контексті його впливу на розвиток архітектурно-планувальної структури міста, соціального середовища та урбаністичних процесів загалом.

СЕРЕДОВИЩНИЙ ПІДХІД ДО ПРОЄКТУВАННЯ ГОТЕЛЬНИХ КОМПЛЕКСІВ В УМОВАХ ІСТОРИЧНОЇ ЗАБУДОВИ І ЛАНДШАФТУ

2025-12-16T04:27:57+02:00

У статті викладено деякі містобудівні та типологічні аспекти проєктування готелів в ареалах історичної забудови і ландшафту якій знаходиться під охороною.

Проведено стислий ретроспективний аналіз розвитку туристично-готельної галузі в Україні за останні 30 років. На прикладах з власного проєктно-будівельного досвіду авторів вивчено основні результати такого втручання в тканину історичної забудови міст Києва і Чернігова.

На підставі впливу соціально-економічних чинників в умовах трансформації української економіки і суспільства, виявлено низку тенденцій щодо набуття багатофункціонального характеру сучасних готелів, які стають осередками громадської активності міського і приїжджого населення. Це створює додаткові можливості типологічної трансформації багатофункціональних готельних комплексів, як центрів бізнесу, культури, туризму і дозвілля.

Розглянуто основні тенденції формування архітектури готельних комплексів в середовищі історичної забудови. Виявлено основні прийоми такого втручання в історичну тканину міста з використанням грамотного пропорційного масштабування форм і членування фасадів, розстановки акцентів і інших прийомів гармонійного входження в просторовий контекст.

В статті розвинена методика середовищного підходу до проєктування з урахуванням контексту та обмежень які існують в пам'яткоохоронних зонах, як на містобудівному, так і на функціонально-типологічному рівнях. Для аналізу використано авторські теоретичні розробки і передові тенденції в вітчизняній і зарубіжній практиці. Методичні положення середовищного підходу були впроваджені в практику реального і учбового проєктування, що проілюстровано в статті роботами авторів.

ЗОНУВАННЯ ВИРОБНИЧИХ ТЕРИТОРІЙ ЗА ПРИНЦИПОМ ОХОРОННИХ ЗОН СЕЛЬБИЩНИХ ТЕРИТОРІЙ

2025-12-16T20:52:02+02:00

Актуальність проблеми обумовлена нагальною необхідністю вирішення питання впливу підприємств, виробництв та споруд на сельбищні території. Представлено пропозиції з розробки схем санітарно – захисних зон з ареалами охоронних зон розташування будівель виробництв та джерел викидів відповідно класу санітарної класифікації при розробці або оновленні комплексних планів просторового розвитку, генеральних планів населених пунктів, детальних планів територій.

СТАЛЕ МІСТОБУДУВАННЯ ЯК ОСНОВА ПІСЛЯВОЄННОЇ РЕНОВАЦІЇ МІСТ УКРАЇНИ

2025-12-16T21:55:47+02:00

У статті висвітлюються сучасні підходи до відновлення українських міст у післявоєнний період крізь призму урбаністики та сталого розвитку. Проаналізовано історичні й соціальні передумови урбаністичного відновлення, особливості екологічної трансформації та новітні рішення в містобудуванні. Обґрунтовано важливість впровадження інноваційних технологій та соціальної інклюзивності як ключових чинників ефективної реконструкції міського простору. Виокремлено основні фактори, що сприяють відновленню інфраструктури та створенню «розумних» міст, здатних забезпечити довгостроковий розвиток і підвищення якості життя населення. Розглянуто можливі сценарії реконструкції, зокрема впровадження екологічно сталих рішень, застосування сучасних урбаністичних технологій, формування сприятливого життєвого середовища. Проведено аналіз викликів, з якими стикаються українські міста в умовах післявоєнної відбудови. Методологія дослідження базується на аналітичному підході, зокрема використано метод SWOT-аналізу, що дозволив виявити сильні та слабкі сторони, можливості й загрози щодо відновлення міського простору. За результатами дослідження запропоновано напрями створення сталих інноваційних міст як потенційних центрів соціального й економічного зростання. Сформовано прогноз перспектив успішної реновації українських міст, що може бути корисним прикладом для країн, які переживають подібні кризи.

СТІЙКІСТЬ І ЖИТЛОВА ПОЛІТИКА: УРБАНІСТИЧНИЙ КЕЙС ХАРКОВА

2025-12-17T02:53:49+02:00

Дослідження аналізує урбаністичний контекст відновлення житлового фонду Харкова на прикладі району Північної Салтівки. Розглянуто соціальні, геополітичні та інституційні чинники, методи участі громад, міжнародний досвід і перспективи сталого та стійкого розвитку в умовах післявоєнної трансформації міського середовища.

СЕМАНТИЧНІ КОНЦЕПЦІЇ У ПЕРЕТВОРЕННІ ВНУТРІШНЬОКВАРТАЛЬНИХ ПРОСТОРІВ

2025-12-17T03:48:05+02:00

В статті розглянуто архітектурний конкурс у місті Чернівці для створення проєкту благоустрою території обмеженою житловою забудовою в історичному центрі, який охоплює декілька періодів формування кварталу і наштовхує на розробку семантичних концепцій для подальшого використання у проєктній та дослідницькій діяльності.