Сучасні проблеми Архітектури та Містобудування

ПРИКЛАД РОЗРАХУНКУ ЛІНІЙНОГО ТЕПЛОВОГО МІСТКА ДЛЯ МАСОВОГО СТВОРЕННЯ БУДИНКІВ СТАНДАРТУ«PASSIVHAUS» В УКРАЇНІ

2026-01-23T09:56:05+02:00

Підкреслена гостра необхідність для масового створення будинків стандарту «Passivhaus» в Україні із місцевих будівельних матеріалів. Розкритий один із основних критеріїв стандарту «Passivhaus», а саме: проєктування без теплових містків. Подана інформація з чисельного методу розрахунку коефіцієнта теплопередачі лінійного теплового містка (в 2D постановці). Наведено приклад розрахунку коефіцієнта теплопередачі лінійного теплового містка методом двовимірного температурного поля в програмі Therm. Надаються рекомендації для зменшення значення коефіцієнта теплопередачі лінійного містка до Ψ<=0,01Вт/(м·К), що відповідає критерію стандарту «Passivhaus» – проєктування без теплових містків.

МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ ОБ’ЄКТІВ ВІДНОВЛЕННЯ НА БАЗІ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ПЕРЕСУВНИХ МЕХАНІЗОВАНИХ КОЛОН

2026-01-25T12:13:23+02:00

В даній науковій праці розкрито сутність логістичних систем, їх класифікація та роль в кризових ситуаціях при реалізації проєктів відновлення інфраструктури і житлового фонду. Застосування структури спеціалізованих пересувних механізованих колон (СПМК) виявилося ефективним інструментом при організації: матеріально-технічного забезпечення; забезпечення своєчасної доставки матеріалів; виконання демонтажних, будівельних робіт та координації дій у зоні руйнувань. Проаналізовано науково-теоретичні та прикладні дослідження логістичних систем українських та зарубіжних учених по даній тематиці.

Особливу увагу було приділено використанню військових прийомів у розгортанні фронту ремонтно-будівельних робіт, зокрема ієрархічної структури, подібної до військової бригади. Це забезпечує чіткий розподіл функцій між підрозділами та їх взаємодію зі штабом колони. Запропоновано модель управління, адаптовану до командного стилю будівельної індустрії, в якій штаб діє як центральний координатор, а підрозділи виконують спеціалізовані завдання (інженерні, транспортні, логістичні, безпекові). Проаналізовано ефективність інтеграції повітряної розвідки для негайного планування будівельної місії та моніторингу. Аеророзвідка використовується для створення тривимірних карт місцевості, визначення масштабів пошкоджень та оптимізації маршрутів транспортування. Це дозволяє істотно скоротити витрати часу і ресурсів і підвищити точність виконання завдань.

У цій роботі наведено приклади-моделі застосування логістичних систем на основі СПМК, які демонструють їх ефективність у забезпеченні своєчасної доставки ресурсів, демонтажу зруйнованих об’єктів, утилізації відходів та будівництва нових об’єктів. Досліджено взаємодію підрозділів СПМК, де кожен структурний елемент виконує певну роль, а штаб координує їх діяльність, забезпечуючи інтеграцію всіх процесів в єдиний логістичний ланцюг.

Таким чином, підхід до організації логістичних систем на основі СПМК показав високу ефективність у контексті відновлення житла та інфраструктури. Інтеграція принципів військового управління дозволяє створити адаптивну систему, яка може швидко реагувати на зміни, оптимізувати використання ресурсів і гарантувати мінімізацію витрат при збереженні високої якості виконання завдань.

МОДЕЛІ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ ПІДВИЩЕННЯ СТІЙКОСТІ СИСТЕМ ПИТНОГО ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА ВОДОВІДВЕДЕННЯ

2026-01-25T14:10:45+02:00

У статті розроблено концептуальну багатокритеріальну модель підвищення стійкості систем питного водопостачання та водовідведення, що є критично важливим в умовах зростаючих техногенних, екологічних, соціальних та військових загроз для інфраструктури України. Запропоновано комплексну методологічну основу для прийняття управлінських рішень, яка враховує повний життєвий цикл об’єктів, системний вплив внутрішніх і зовнішніх факторів, а також імовірні ризики та сценарії втрат. Методологія дослідження поєднує системний аналіз для виявлення вразливостей, логіко - математичне моделювання для формалізації завдань, ризик - орієнтоване планування для ідентифікації загроз та математичну оптимізацію для пошуку найкращих рішень. Для визначення пріоритетності критеріїв застосовано метод аналізу ієрархій, а для структурування причинно - наслідкових зв’язків - діаграму Ісікави. Стійкість формалізована через інтегральний показник R(S), який максимізується за допомогою цільової функції, що агрегує зважені критерії, такі як мінімізація втрат води, енерговитрат та експлуатаційних витрат. Створена ієрархічна структура управління дозволяє адаптувати рішення на державному, регіональному та муніципальному рівнях, що продемонстровано на конкретних прикладах для України. Модель трансформує стратегічні цілі у практичні плани дій для реагування на надзвичайні ситуації, зокрема на руйнування інфраструктури чи хімічне забруднення джерел водопостачання. Практична реалізація моделі, що підтверджується розрахунковим зростанням інтегрального показника стійкості, слугує науково обґрунтованою основою для розробки схем оптимізації. Застосування цього підходу дозволяє зменшити вразливість систем, підвищити ефективність використання ресурсів та забезпечити безперервність надання послуг населенню.

НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ ДИНАМІЧНОГО КОМФОРТУ: ВПЛИВ ЗМІННОГО СЕРЕДОВИЩА НА ФІЗИЧНЕ, ПСИХОЛОГІЧНЕ, СОЦІАЛЬНЕ ТА ЕМОЦІЙНЕ ЗДОРОВ’Я

2026-01-18T14:01:11+02:00

Стаття присвячена аналізу адаптивності архітектурного середовища як ключового чинника формування фізичного, психологічного, соціального та емоційного комфорту користувачів. На основі сучасних досліджень у сфері архітектури, ергономіки, психології та гігієни розглянуто обмеження статичних підходів до проєктування та переваги впровадження динамічних рішень, здатних реагувати на змінні потреби людини та коливання зовнішніх умов. Показано, що варіативність мікроклімату — помірний рух повітря, локальні зони прохолоди, зміни температури протягом дня — сприяє підтриманню тонусу організму, збереженню терморегуляційних механізмів та імунної стійкості. Розкрито значення персоналізованого контролю над середовищем, гнучкого просторового зонування, інтеграції біометричних та сенсорних технологій у системи управління комфортом. Наведено узагальнену класифікацію типів комфорту та практичні адаптивні рішення для кожного з них, а також виявлено проблемні зони сучасної архітектурної практики — від відставання нормативної бази до фрагментації міждисциплінарних знань. Запропоновано системний підхід, у якому архітектурне середовище розглядається як інтерактивна, змінна система, що синхронізується з природними та соціальними ритмами. Отримані результати можуть бути використані при розробці стандартів динамічного комфорту, у міському та інтер’єрному проєктуванні, а також для створення інноваційних інженерних систем, спрямованих на підвищення якості життя користувачів.

ЗАРОДЖЕННЯ АРХІТЕКТУРИ КИЇВСЬКИХ РИНКІВ: ПРОСТОРИ ІСТОРІЇ, ОБМІНУ Й АРХІТЕКТУРНОГО МИСЛЕННЯ

2026-01-19T01:29:56+02:00

У статті розглянуто процес становлення та розвитку ринків у Києві від давньоруського періоду до сучасності. Проаналізовано основні історичні етапи: стихійні торги на Подолі часів Київської Русі, ярмаркові площі доби козацької держави, криті ринкові комплекси XIX – початку XX ст., модернізацію радянського періоду та сучасну трансформацію у формат багатофункціональних торговельно-ринкових центрів. Охарактеризовано морфологію та типологію київських ринків: від відкритих площ та спеціалізованих базарів до критих павільйонів і гібридних комплексів. Наведено приклади ключових ринків Києва (Житній, Бессарабський, Лук’янівський, Дарницький, Деміївський, Троєщина, Даринок), що ілюструють різні етапи розвитку. Зроблено висновок про закономірності й тенденції архітектурно-планувальної еволюції київських ринків та їхнє значення у формуванні міського простору.

АНАЛІЗ РЕЙТИНГОВИХ СИСТЕМ ЕКОЛОГІЧНОЇ СЕРТИФІКАЦІЇ АРХІТЕКТУРИ GREEN GLOBES, CASBEE, HQE, MINERGIE В КОНТЕКСТІ ВРАХУВАННЯ ВІЗУАЛЬНИХ ЯКОСТЕЙ БУДІВЕЛЬ

2026-01-19T01:42:19+02:00

На тлі глобального поширення екологічних підходів до проєктування зростає необхідність у адаптації зелених стандартів архітектури з урахуванням локальних контекстів і людського сприйняття. Особливо актуальним є питання інтеграції естетичних параметрів архітектури в структуру оцінювання сталих будівель, що дозволяє розширити екологічну парадигму через призму візуальної екології. Головною метою даного дослідження є вивчення особливостей формування кредитів за візуальні та естетичні якості будівель у системах екологічної сертифікації Green Globes, CASBEE, HQE та Minergie. Результати дослідження мають практичну цінність для розробки концепту шаблону національного зеленого стандарту, який розробляється у ХНУМГ ім. О.М. Бекетова в межах теми «Системи екологічної сертифікації в архітектурі» (Державний реєстраційний номер: 0123U101316) із залученням дослідницьких підходів наукової школи університету «Візуальна екологія архітектури». У статті застосовано метод контент-аналізу офіційних документів міжнародних стандартів Green Globes, CASBEE, HQE та Minergie для виявлення критеріїв, що прямо чи опосередковано враховують візуальні та естетичні властивості архітектурного середовища. Додатково використано елементи порівняльного аналізу для виявлення спільних підходів і відмінностей між системами. В результаті проведеного дослідження проаналізовано підходи до оцінки естетичних характеристик архітектурних об’єктів у рамках чотирьох міжнародних систем екологічної сертифікації: Green Globes, CASBEE, HQE та Minergie. Ці системи менш відомі в українському професійному полі, проте демонструють цікаві та специфічні механізми інтеграції візуальних якостей у загальну структуру сертифікації. Поглиблений контент-аналіз положень і критеріїв цих стандартів дозволив авторам виявити, в яких саме елементах оцінювання архітектурних проєктів враховується візуальна складова, а також з’ясувати рівень та характер її впливу на фінальний рейтинговий бал. У інших дослідженнях, які наразі плануються авторами до публікації, розглядаються інші зелені стандарти (BREAM, LEDD, WELL, DGNB), що доповнять загальну картину естетичних вимірів у сфері зеленого будівництва. У результаті буде створено підґрунтя для формування власної методології кількісного оцінювання естетичних параметрів архітектури у контексті концепту майбутнього національного зеленого стандарту.

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО АРХІТЕКТУРНО-ПЛАНУВАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ МАЛОПОВЕРХОВИХ ЖИТЛОВИХ БУДІВЕЛЬ З ВИКОРИСТАННЯМ 3D ДРУКУ

2026-01-19T02:49:35+02:00

В умовах російсько-української війни загострилася житлова проблема: існуючі традиційні методи будівництва не можуть забезпечити недорогим швидко зведеним житлом велику кількість вимушених переселенців, людей в містах, які втратили житло через влучання дронів, ракет, авіабомб, а також ветеранів із родинами. На тлі економічної кризи, яка загострюється, виходом з ситуації може стати запозичення закордонного досвіду інноваційних технологій зведення недорогого швидкозведеного житла, яке відповідає вимогам функціональності, ергономічності, екологічності, енергоефективності і має привабливий вигляд. Автори проаналізували існуючі сьогодні типи таких жител і особливо дослідили можливості проєктування і будівництва на основі 3D друку.

АДАПТИВНИЙ ПІДХІД ДО ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОГО АРХІТЕКТУРНОГО ПРОЄКТУВАННЯ ОСВІТНІХ БУДІВЕЛЬ В ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ ТА ІРАНІ

2026-01-19T03:02:18+02:00

У статті розглянуто архітектуру сучасних шкіл у Європі та можливості адаптації закордонного досвіду для іранських умов. Для аналізу обрано два приклади з Франції: школи в портовому регіоні з вологим кліматом, що є подібним до умов півдня Ірану (узбережжя Перської затоки), та морфологічні школи для гірських і сільських районів, актуальні для західних регіонів країни. Окремо проаналізовано британську стійку школу з позицій упровадження енергоефективності та сучасних технологій, а також данський приклад, у якому досліджено роль природного освітлення через застосування модульних світлових вікон. Проведене дослідження демонструє, що поєднання архітектурних рішень із сучасними інженерними системами забезпечує ефективність, комфорт та енергоощадність навчальних будівель. Висновки статті спрямовані на формування наукового підґрунтя для моделювання сталої архітектури шкіл в Ірані, що враховуватиме кліматичне різноманіття та історико-культурний контекст країни.

ВЕРТИКАЛЬНІ САДИ ТА ОЗЕЛЕНЕННЯ В АРХІТЕКТУРІ: ІНТЕГРАЦІЯ ПРИРОДНИХ СИСТЕМ У МІСЬКЕ СЕРЕДОВИЩЕ

2026-01-19T12:12:12+02:00

У статті досліджено архітектурні та технічні аспекти вертикального озеленення як важливої складової сталого міського середовища. Розглянуто типологію вертикальних садів, методи їх реалізації та екологічні переваги. Наведено приклади міжнародних реалізацій, розкрито їхній вплив на мікроклімат, естетику, енергоефективність будівель. У межах дослідження застосовано метод порівняльного аналізу, елементів системного підходу та емпіричного спостереження. Представлено рекомендації щодо впровадження вертикального озеленення в Україні.

ІНТЕГРАЦІЯ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ, ПСИХОЛОГІЧНОЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ В ПРОСТОРОВІЙ СТРУКТУРІ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО КОМПЛЕКСУ

2026-01-20T11:31:33+02:00

У статті висвітлюється питання архітектурно-просторової організації реабілітаційних комплексів із інтеграцією трьох ключових функцій – фізіологічної, психологічної та соціальної. Проаналізовано традиційні підходи до проєктування подібних об’єктів та виявлено їх недоліки в умовах сучасних викликів. Запропоновано модель структурної організації, що включає медико-реабілітаційний, психологічний, соціальний, житловий та рекреаційний блоки. Поєднання зазначених функцій забезпечує безперервність реабілітаційного процесу, сприяє соціальній адаптації та скорочує терміни відновлення.

ФОРМУВАННЯ ІНКЛЮЗИВНОГО ПРОСТОРУ В ІСТОРИЧНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

2026-01-20T13:41:02+02:00

У даній статті розглянуто формування безбар'єрного середовища у пам’ятках архітектури, музеях, палацах, храмах та ін. Увага звертається на тактильні станції до творів мистецтва, за допомогою яких, люди можуть відчути на дотик зображення витворів мистецтва. Інклюзивність пам'яток архітектури є однією з актуальних тем в контексті сучасної урбаністики та культурної спадщини. Вона стосується доступності унікальних архітектурних об'єктів для всіх груп населення, в тому числі для людей з інвалідністю, осіб літнього віку, батьків з маленькими дітьми та інших соціальних груп, які потребують особливих умов для комфортного пересування та взаємодії з навколишнім середовищем. Доступність - це забезпечення рівного доступу всім групам населення до фізичного оточення, транспорту, інформації та зв'язку, інформаційно-комунікаційних технологій і систем, а також до інших об'єктів та послуг, як у містах, так і в сільських районах.

КЛАСИФІКАЦІЯ СПОРТИВНО-РЕКРЕАЦІЙНОГО БЛОКУ В СТРУКТУРІ БАГАТОФУНКЦІОНАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ

2026-01-22T13:50:56+02:00

Сучасний розвиток типології об’єктів, що обслуговують галузь фізичної культури та спорту, дозволяє реалізовуватись спортивно-рекреаційній функції в межах різноманітних типів архітектурних об’єктів. Разом з тим аналіз умов функціонування зазвичай формують фокус розгляду таких об’єктів, як ті, що інтегровані у більш складні функціонально-планувальні структури. В залежності від масштабу це може бути як міське середовище в цілому, так і, до прикладу, тематичний багатофункціональний комплекс: дозвіллєвий, культурний тощо, так і більш складні за морфологією структури, де в межах однієї функціонально-планувальної структури співіснують декілька, на перший погляд, різноманітних функцій. Узагальнюючи, актуальним стає розгляд самостійних об’єктів як тих, що є такими, що співіснують із іншими, що безумовно впливає на організацію та особливості функціонування таких самостійних, але інтегрованих об’єктів. Традиційна ідентифікація будівель за «головною функцією» не відображає умов змінного та змішаного використання у багатофункціональних комплексах (БФК). У цих середовищах спортивно-рекреаційний блок (СРБ) діє як інтегрований архітектурний об’єкт, для якого бракує узагальненої класифікаційної рамки, що одночасно фіксує внутрішню організацію та інтеграційні відносини з комплексом. Метою дослідження є розробити багаторівневу класифікацію СРБ у складі БФК, яка уніфікує терміни та ознаки і дає основу для узгоджених архітектурно-планувальних рішень. В процесі досягнення мети використовувались методи порівняльно-типологічного аналізу наукових публікацій і нормативних джерел; огляд проєктної практики проєктування та експлуатації БФК (52 об’єкти з інтегрованими СРБ у складі БФК (Європа, Північна Америка, Азія; період ≈ 1996–2023). Добір забезпечував різноманітність: типів СРБ; ступенів інтеграції з БФК; просторових форматів та ролей СРБ у структурі БФК.

В статі запропоновано визначення СРБ як архітектурного об’єкта у складі БФК, що забезпечує умови для спортивно-рекреаційної діяльності. Сформовано багаторівневу класифікацію: на (А) функціонально-планувальному рівні, (Б) об’ємно-просторовому рівні, (В) просторово-середовищному рівні, (Г) інтеграційному рівні. Класифікація створює спільну мову опису конфігурацій і може використовуватися як прикладний інструмент для проєктування СРБ у структурі БФК.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ТЕРАПЕВТИЧНОГО СЕРЕДОВИЩА ВІЙСЬКОВИХ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЦЕНТРІВ НА ОСНОВІ НАУКОВО-ОБҐРУНТОВАНОГО ПІДХОДУ

2026-01-22T15:28:07+02:00

У статті представлено комплексне дослідження методологічних засад формування терапевтичного середовища реабілітаційних центрів для військових на основі науково-обґрунтованого підходу. Проаналізовано взаємозв'язок архітектурно-планувальних, функціонально-технологічних та медико-психологічних факторів впливу на організацію простору реабілітаційних центрів. Розроблено теоретичну модель формування терапевтичного середовища з урахуванням специфіки реабілітації військовослужбовців. Дослідження базується на системному підході до аналізу факторів впливу та принципів організації архітектурного середовища реабілітаційних центрів. Визначено закономірності формування функціонально-планувальної структури цих закладів та особливості організації їх внутрішнього простору з урахуванням психологічних потреб пацієнтів. Розроблено рекомендації щодо впровадження науково-обґрунтованих підходів у практику проєктування військових реабілітаційних центрів. Представлено результати аналізу світового досвіду проєктування реабілітаційних центрів для військовослужбовців та визначено перспективні напрямки розвитку архітектурно-планувальних рішень. Запропоновано методологічний апарат для оцінки ефективності терапевтичного середовища та його впливу на процес реабілітації. Обґрунтовано необхідність комплексного підходу до формування архітектурного середовища з урахуванням медичних, психологічних та соціальних аспектів реабілітації. Практичне значення отриманих результатів полягає в розробці конкретних архітектурно-планувальних рішень та рекомендацій щодо формування терапевтичного середовища реабілітаційних центрів, які можуть бути впроваджені при проєктуванні нових та реконструкції існуючих закладів. Запропоновані методологічні засади створюють науково-теоретичну базу для подальшого вдосконалення принципів організації архітектурного простору медичних установ реабілітаційного профілю та розробки нормативних актів у галузі проєктування спеціалізованих закладів для військовослужбовців.

Інтегрований розвиток вертикального міста

2026-01-22T16:39:57+02:00

Дослідження присвячено аналізу ефективності застосування проєктних заходів містобудівного проєктування: інтегрованого розвитку об’єкту території та планування - під час реалізації проєкту вертикального міста. Однак у результаті реалізації мега проєктів можуть виникати містобудівні, соціальні, екологічні, економічні проблеми. Сьогодні у світі частим явищем з’явилося використання вертикального міста як інструментів планування території. Мегапроєкти (вертикальні міста) створюються, коли необхідний якісний стрибок розвитку або необхідна точкова консолідація фінансових коштів на розглянутій території. Вертикальні місто створюються як драйвери розвитку міста / регіону / країни. У разі ефективності реалізації мега проєкту досліджувана територія навколо стає привабливою, як для девелоперів і бізнес-спільнот, так і для мешканців і туристів (користувачів). В результаті відбувається збільшення чисельності населення міста, підвищується туристичний потік і збільшується приплив інвестицій. Але як зазначають сучасні вчені архітектури, далеко не всім мегапроєктам вдається стати успішними. В іншому випадку, вертикальні міста можуть стати каталізаторами негативних процесів: економічної кризи, соціальних напружень, екологічних і планувальних проблем. Показовими є мега проєкти спортивних об'єктів, після проведення, наприклад Олімпійські ігри, в яких велика кількість об'єктів виявилися не затребуваними, а решта залишилась не реалізованими в навколишній міській забудові. У дослідженні описуються позитивні сторони застосування проєктних якісних засобів та їхні недоліки, які не дають змоги повністю нівелювати проблеми, що виникають під час реалізації мегапроєктів. У висновках пропонується доповнити структуру документів інтегрованого розвитку проєктної території та конкретні рекомендації. Каталізатором багатоярусного планування міської структури послугувало хаотичне завоювання наземного ярусу автомобільним транспортом, місце якому в різних утопіях відводилося і на дахах забудови, і на підземному рівні разом з інженерними комунікаціями.

ПРОЄКТУВАННЯ ХУДОЖНЬО-ДЕКОРАТИВНОГО ОЗДОБЛЕННЯ ІНТЕР’ЄРУ: ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНЕ І НАЦІОНАЛЬНЕ

2026-01-23T02:36:04+02:00

Проаналізовано сучасні прийоми організації експозицій, засновані на синтезі мистецтв. На прикладах галереї Бункер Мистецтва в Кракові і музею Нікіфора в Криниці показало новаторський і більш традиційний підхід. В експозиціях Бункера Мистецтва виставку графіки символічно підпорядковано принципам утворення зіркового сузір’я, коли твори безпосередньо не пов’язані між собою, можуть легко бути переміщеними на інше місце, але водночас об’єднані в певну умовну цілісність завдяки схожим габаритам і типовому обрамуванню. «Космічний» образ експозиції створюють і вільні від експонатів порожні простори великої зали. На прикладі іншої експозиції в Бункері Мистецтва показано способи поєднання скульптури, інсталяцій, аудіо і відео в певний сучасний перформанс.

Традиційним способом представлення графіки, живопису, писанкарства, декоративно-ужиткового мистецтва є приватний музей Іона Санду в його рідному місті Мунешті. Натомість експозиція музею художника лемка Нікіфора в Криниці хоча і є в основному традиційною, проте також містить елементи синтезу мистецтв.

На основі аналізу мистецьких прийомів художника Івана Марчука доведено, як на основі традиційних графічних технік можна створювати нові авторські техніки.

ВИКОРИСТАННЯ ПАТЕРНІВ УКРАЇНСЬКОЇ САМОБУТНОСТІ В ПРОЄКТАХ ЖИТЛОВИХ БУДИНКІВ ІНДУСТРІАЛЬНИХ СЕЛИЩ 1920-х рр. ВІКТОРА ТРОЦЕНКА

2025-12-31T16:16:40+02:00

У статті висвітлені особливості застосування етнічних традиційних типів житла в ході створення новотворів з ознаками української самобутності у творчості Віктора Троценка періоду 1920-х рр. Застосовані автором у проєктах малоповерхових житлових будинків індустріальних селищ Сходу та Півдня України 1923-1929 рр. засоби художньої виразності, близькі за характером до англійських будинків-котеджів, водночас використовували й українські патерни форми «хата» перетворені за допомогою патерну морфогенезу «трансформація». Реалізовані на практиці теоретичні погляди архітектора передбачали розвиток української архітектури не лише на засадах використання традиційних мотивів народної архітектури, а й інноваційного застосування традиційних місцевих матеріалів та технологій, відповідність архітектурних рішень кліматичним особливостям регіону.

КИЇВСЬКА ШКОЛА УНІВЕРСИТЕТСЬКОГО ВИКЛАДАННЯ ІСТОРІЇ АРХІТЕКТУРИ ТА МИСТЕЦТВА: ПЕРІОДИЗАЦІЯ, ЦЕНТРИ, ЛІНІЯ ПЕРСОНАЛІЙ ХІХ-ХХІ ст.

2026-01-03T10:06:00+02:00

В статті розглянута школа викладання історії архітектури та мистецтва в київських академічних університетах від їх появи до сьогодення з огляду на світовий та вітчизняний контекст. Структуровано етапність становлення викладання історії архітектури в університетах Києва. Зауважено особливості методології, концептуальність та персоналії викладачів в університетах Києва за періодами. Особлива увага приділена історико-архітектурознавчій школі КНУБА.

ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ НЕОБХІДНОСТІ ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ІДЕНТИЧНОСТІ АРХІТЕКТУРИ

2026-01-04T16:24:43+02:00

Об’єктом дослідження є садибна забудова як урбаністичне середовище малого масштабу. Основна гіпотеза дослідження полягає в можливості створення комплексної теоретико-методологічної моделі, що забезпечує оцінювання, характеристику та управління архітектурною ідентичністю середовища.

Розв’язувана проблема полягає у відсутності системного підходу до збереження та розвитку архітектурної ідентичності в умовах урбанізації та глобалізації, зокрема браку кількісних індикаторів та інтегрованої методики, здатної поєднати соціокультурні, економічні, містобудівні та природно-кліматичні аспекти.

У результаті дослідження було розроблено міждисциплінарну методологію, що поєднує кількісні та якісні методи аналізу, зокрема просторові заміри, анкетування, фокус-групи, інтерв’ювання тощо. Запропоновано модель взаємодії параметрів ідентичності (соціокультурних, економічних, просторово-урбаністичних та природно-кліматичних) і систему індикаторів оцінювання, розподілених на кількісні та якісні. Модель протестовано на 5 кейсах у різних культурних середовищах.

Інтерпретація результатів базується на розумінні архітектурної ідентичності як динамічного, адаптивного і водночас глибоко локалізованого явища. Завдяки цьому вдалося подолати вузько дисциплінарний підхід та сформувати цілісну методику.

Особливостями отриманих результатів є комплексність моделі, її масштабованість (від будівлі до міста) та аналітична керованість, що дає змогу інтегрувати ідентичність у містобудівні стратегії. Розроблена методологія дозволяє підвищити якість життєвого простору та емоційну прив’язаність мешканців.

Отримані результати можуть застосовуватись у сфері міського планування, архітектурного проєктування та культурної політики, особливо в умовах трансформації середовища. Методика придатна для адаптації в громадах за наявності мінімальних ресурсів – за умови цифровізації збору даних та підтримки локальних ініціатив.

ПАЛАЦ БАДЕНІ НА ТЕРНОПІЛЬЩИНІ: ІСТОРІЯ, АРХІТЕКТУРНА КОМПОЗИЦІЯ ТА ВИКЛИКИ РЕСТАВРАЦІЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

2026-01-05T02:39:32+02:00

У статті здійснено ґрунтовне дослідження палацово-паркового комплексу графа Станіслава Бадені в смт Коропець Тернопільської області – визначної пам’ятки архітектури кінця XIX – початку XX століття. Комплекс розглядається як репрезентативний приклад архітектури віденського ренесансу на теренах Східної Галичини, що поєднує стильові, художні та ландшафтні риси доби й водночас відображає соціально-культурні процеси регіону. Простежено еволюцію архітектурно-просторової структури від первісної класицистичної забудови родини Мисловських до масштабної перебудови, реалізованої графом Станіславом Бадені у 1893-1906 роках.

У процесі роботи було застосовано комплекс методів дослідження: історико-архітектурний аналіз, морфологічний і типологічний підхід, польове обстеження об’єкта, фотофіксація, картографування, а також компаративний аналіз аналогічних палацових комплексів регіону – для зіставлення палацу в Коропці з іншими аналогічними об’єктами (зокрема палацом Бадені в Буську), що дозволило уточнити типологію, простежити стильові паралелі та виокремити проблеми збереження. Використано джерельну базу з архівних документів, картографічних матеріалів та сучасної фахової літератури. Таким чином, методологія дослідження спиралась на міждисциплінарний підхід.

Особливу увагу приділено сучасному технічному стану пам’ятки: аварійності конструкцій, частковій втраті оздоблення, ризикам руйнування. Водночас окреслено перспективи реставрації та адаптивного використання комплексу. Розроблений проєкт реставрації палацового комплексу за участі архітектурної майстерні ФОП Вербовецького Ю., запропонована функціональна модель, що передбачає перетворення палацу на культурно-освітній, музейний, туристичний та готельний центр.

Результати дослідження підкреслюють значення комплексу як важливого чинника культурної політики, інструмента локального розвитку та носія регіональної ідентичності, а запропонований проєкт реставрації має практичне значення та може служити основою для перетворення старовинного палацу в архітектурну перлину Тернопільського краю.

ІСТОРИЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ МІСТА БЕРЕЖАНИ

2026-01-06T12:18:30+02:00

У статті досліджено історичне середовище міста Бережани та особливості інтеграції нової забудови. Застосовано історико-архітектурний аналіз, картографічне дослідження, методи просторового моделювання та порівняльний аналіз нормативно-правових документів у сфері охорони культурної спадщини та містобудування. Проаналізовано етапи історичної розбудови міста Бережани, проведено аналіз збережених пам’яток архітектури.

Визначено межі історичного ареалу міста Бережани, охарактеризовано ключові етапи його формування, проаналізовано збережені історичні об’єкти. Визначено висотні та стилістичні обмеження, які мають бути враховані при новому проєктуванні.

РЕВІТАЛІЗАЦІЯ ІСТОРИЧНОГО СЕРЕДОВИЩА ВОЛОДИМИРА ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ МІСТА

2026-01-06T14:18:41+02:00

У дослідженні розглянуто перспективи ревіталізації історичного середовища міста Володимир (Волинська область) як моделі інтеграції культурної спадщини у сучасний туристичний простір. Метою є обґрунтування концепції переосмислення дисгармонійних забудов та розробки нових осередків у місті з урахуванням сучасних потреб і потенціалу. Методологія поєднує історико-містобудівний аналіз, порівняльний огляд європейських практик та SWOT-аналіз.

ДО ІСТОРІЇ ПРОСТОРОВОГО РОЗВИТКУ БАРСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ У XV-XVI СТОЛІТТЯХ

2026-01-07T16:10:11+02:00

У статті висвітлюється питання просторового розвитку території Барського староства у XV-XVI ст. Проводиться порівняльний аналіз стану території до і після 1537 року, коли Барське староство формується під впливом господарської діяльності королеви Бони Сфорца – носія культури Італійського Відродження.

ОЦІНКА СТУПЕНІВ ДЕСТРУКЦІЇ ІСТОРИЧНИХ ЗАМКІВ ТА ФОРТИФІКАЦІЙ

2026-01-07T18:41:59+02:00

У статті розглянуто проблему відсутності уніфікованої методики кількісної оцінки ступенів деструкції історичних замків і фортифікацій в Україні. Запропоновано систему класифікації на основі семи ключових критеріїв, що охоплюють фізичний стан конструкцій, автентичність матеріалів, архітектурну цілісність, функціональне використання, ландшафтне оточення, збереженість декоративних елементів та рівень сучасних втручань. Розроблений індекс деструкції (CFDI) дозволяє перейти від суб’єктивних візуальних оцінок до комплексного та об’єктивного аналізу, що може стати практичним інструментом для архітекторів, реставраторів та органів охорони культурної спадщини.

ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ НЕОБХІДНОСТІ КОМПЛЕКСНОЇ РЕНОВАЦІЇ ГРОМАДСЬКИХ БУДІВЕЛЬ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ.

2026-01-10T23:02:25+02:00

Показано актуальність проблеми знецінення громадських будівель другої половини XX століття, які у різних містах України перебувають у стані занепаду або використовуються неефективно, і потребують комплексної реновації. Висвітлено комплекс причин, що зумовлюють необхідність такої реновації цих будівель. Їх узагальнено і систематизовано, як: містобудівні, архітектурно-естетичні, конструктивно-утилітарні, функціональні, соціальні, економічні, екологічні, нормативні та технологічні передумови. Запропонована систематизація є підґрунтям для визначення відповідних складових і завдань комплексної реновації досліджуваних будівель, а також подальшого надання практичних рекомендацій для вирішення питання.

РІЗЬБЛЕНИЙ ДЕКОР В АРХІТЕКТУРІ МІСТ УКРАЇНИ

2026-01-11T10:33:53+02:00

В статті висвітлено досвід використання різьбленого декору в архітектурі України. На підставі застосованої методики дослідження зроблено аналіз праць вітчизняних та зарубіжних науковців у цій царині. Виявлено основні види різьблення, характерні для нашої держави – на каменю, по дереву та вологому тинькуванню. Окреслено риси, властиві різьбленим елементам в різних регіонах держави. Представлено виразні приклади архітектурних об’єктів храмового та житлового будівництва з декоративним оздобленням у вигляді різьблення. Акцентовано увагу на дерев’яному різьбленні м. Чернігова з його унікальним «дерев’яним мереживом».

ВІДНОВЛЕННЯ ТА РЕСТАВРАЦІЯ СИНАГОГ УКРАЇНИ

2026-01-11T14:37:22+02:00

Сакральна архітектура (синагоги) півдня України є невід'ємною частиною історичної та культурної спадщини регіону. Стаття досліджує процес їхньої реставрації та реконструкції, розглядаючи як архітектурні особливості цих будівель, так і їхню роль у житті єврейської громади. На прикладі Одеси демонструється, як відновлення синагог сприяє збереженню культурної ідентичності та зміцненню міжконфесійного діалогу. Реставрація синагог на півдні України — це складний і багатогранний процес, що вимагає комплексного підходу. У статті розглядаються основні проблеми, з якими стикаються реставратори та архітектори, а також аналізуються можливі шляхи їх вирішення. Особлива увага приділяється фінансовим аспектам, законодавчій базі та ролі громадських організацій у реалізації подібних проєктів. Стаття являє собою поглиблений аналіз історичних, архітектурних і сучасних аспектів реставрації синагог на півдні України. У роботі розглядаються різні методики реставрації, застосовувані матеріали, а також питання адаптації історичних будівель до сучасних функцій. На основі конкретних прикладів проєктів пропонуються рекомендації для подальшого розвитку цього напряму. Типологія сакральних споруд багатокомпонентна і спрямована на створення логічної основи для архітектурного аналізу. Типологія будівель може бути технічною, естетичною тощо. Деякі типи сакральних споруд через сформовані архітектурні типи та канони досить легко типізувати, а для деяких – це є досить складним завданням. Синагоги XIX століття Кавказького краю та Області Війська Донського належать саме до такої групи. У ХІХ столітті на тлі зміни соціально-культурного тла юдейських громад синагоги перестали бути спорудами, жорстко регламентованими традиційними релігійними законами, кодифікованою системою формотворення і стали прикладом відносно вільного синтезу стилістичних, композиційних елементів, використання різних матеріалів і конструктивних систем, розмірів, розміщення. Кожна будівля синагоги в дев'ятнадцятому столітті є комбінацією вищезазначених елементів. Цей відкритий підхід пояснює багатство жанру. Відповідно, типологія будівель синагог може ґрунтуватися тільки на розпізнаванні цих елементів і створюватися за кожним із них: типологія планувальної структури, типологія принципів формування об'ємно-просторової композиції.

ГНУЧКІСТЬ ТА АДАПТИВНІСТЬ В АРХІТЕКТУРІ. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТА ЇХ ВИЗНАЧЕННЯ

2026-01-12T12:50:37+02:00

Стаття містить аналіз сучасного стану досліджень, присвячених природі понять гнучкості й адаптивності в архітектурі. Подано стислий огляд теоретичних концепцій і практичних досліджень, проведених закордонними й українськими науковцями. Розкрито сутність понять гнучкості й адаптивності, визначено їхні основні відмінності. Крім того, у статті наведено основні трактування поняття «гнучкість» у контексті архітектури. Запропоновано синтез та узагальнене тлумачення термінів «гнучкість» та «адаптивність» з метою формування чіткого, єдиного розуміння їхньої ролі та значення в сучасному архітектурному дискурсі й практиці.

ЦИФРОВІ МЕТОДИ В РЕНОВАЦІЇ ПАМ’ЯТОК АРХІТЕКТУРИ: ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ 3D-СКАНУВАННЯ ТА BIM У ПРОЄКТУВАННЯ САДИБИ САНГУШКІВ

2026-01-13T01:23:07+02:00

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю збереження та реновації архітектурної спадщини України, що вимагає застосування сучасних цифрових технологій для підвищення точності та ефективності проєктних рішень. Використання 3D-сканування та BIM-моделювання дозволяє не лише зафіксувати автентичний стан історичних будівель, а й створити інформаційні моделі, які забезпечують інтеграцію даних для реставраційних і проєктних робіт.

ДУХОВНА ЗНАЧИМІСТЬ ОБ’ЄКТІВ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ У ФОРМУВАННІ КОМФОРТНОГО СЕРЕДОВИЩА ГРОМАДСЬКОГО ЦЕНТРУ

2026-01-15T19:53:30+02:00

У статті досліджується взаємозв’язок між об’єктами культурної спадщини та формуванням комфортного середовища громадських центрів сучасних українських міст. Актуальність теми зумовлена трансформацією міського простору в умовах глобалізації, цифровізації та безпекових викликів, що призводить до втрати локальної ідентичності та недооцінки культурної спадщини, як чинника підвищення якості міського середовища. Мета дослідження полягає у виявленні принципів інтеграції об’єктів культурної спадщини до структури громадських центрів з метою формування комфортного середовища, яке поєднує адміністративні, культурні, соціальні, рекреаційні функції з духовним аспектом. Методологія ґрунтується на міждисциплінарному аналізі наукових праць українських та зарубіжних авторів, міжнародних документів ICOMOS та UNESCO, а також чинної нормативно-правової бази України у сфері охорони культурної спадщини. Новизна дослідження полягає в уточненні поняття «комфортність середовища громадського центру житлового району» крізь призму духовної значимості культурної спадщини та концепції «аури місця», що дозволяє розглядати пам’ятку не лише як архітектурний об’єкт, а як носій колективної пам’яті, ідентичності та соціальної згуртованості. У результаті обґрунтовано, що інтеграція культурної спадщини до громадських центрів сприяє створенню середовища з вищим рівнем безпеки, доступності, емоційної привабливості та культурної стійкості. Практичне значення дослідження полягає у визначенні принципів формування комфортного середовища об’єктів культурної спадщини в громадських центрах: єдності місця, традицій і свідомості; контекстуальної інтеграції; багатофункціональності; партисипації мешканців; збереження автентичності та балансу між збереженням і сучасними потребами. Зроблено висновок, що комфортність громадського центру житлового району має багатовимірний характер і може бути досягнута лише через системне поєднання архітектурно-містобудівних, соціокультурних та правових інструментів із врахуванням духовної значимості об’єктів культурної спадщини.

АЛЖИР ЯК МІСТО-ЛАБОРАТОРІЯ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ МУЛЬТИКУЛЬТУРНОГО МІСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ (1830–1962 РР.)

2026-01-16T00:53:45+02:00

У статті досліджуються засади формування архітектурного (техногенного) середовища міста Алжир у період французького колоніального панування (1830–1962). Автор аналізує мультикультурне міське середовище Алжиру через призму цивілізаційного історичного підходу, досліджуючи міські трансформації і малі цивілізаційні стилі панівної новоприбулої цивілізації (зокрема неокласичний, неомавританський та середземноморський архітектурні стилі). Французькі архітектори швидко усвідомили труднощі перебудови Касби, тому почали створювати нове місто європейського зразка навколо ісламської Медини, розширюючи вулиці й зносячи частину старої забудови. Унаслідок цього значна частина Касби, зокрема північна чверть, була зруйнована для зведення колоніальних кварталів і громадських будівель у європейському стилі. Колонізатори, очолюючи експансійний рух Західноєвропейської цивілізації (на циклостадії Модерну), у містобудівельній практиці наслідували свої батьківські цивілізації, зокрема Римську та Візантійську. Особлива увага в статті приділена змінам у міському середовищі у межах генерального плану «Прост» і ролі міста Алжир як «лабораторії» Західноєвропейської цивілізації. У роботі простежується ідеологічний характер архітектурних інтервенцій, які мали символізувати перевагу і домінування панівної цивілізації. Водночас місто зберігало культурну багатошаровість, що відображалося в значних дисонансах між традиційним ісламським середовищем і колоніальними проєктами. Архітектура соціального житла, зокрема комплекс Діар-ель-Махсул, стала владним інструментом просторової та цивілізаційної сегрегації, що втілювала домінування західного модернізму над мусульманською традиційністю. Колоніальні пам’ятники в місті Алжир стали символом цивілізаційного зіткнення та засобом деколоніальної боротьби вже постколоніального суспільства. Це історичне минуле Алжиру продовжує впливати на структуру сучасного міста, зумовлюючи його фрагментацію, та посилюючи соціальну сегрегацію. Досвід міста Алжир розглядається як показовий приклад усього діапазону проявів мультикультуралізму у Середземноморському регіоні. Він також демонструє, як архітектура здатна бути одночасно владним інструментом для примусу та засобом для організації експериментального мультикультурного співіснування у містах.

ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ЗАКЛАДІВ КУЛЬТУРИ В СТРУКТУРІ СОЦМІСТА ЗАПОРІЖЖЯ В 1920–1950 РОКАХ: МІСТОБУДІВНИЙ ТА СТИЛІСТИЧНИЙ АСПЕКТ

2026-01-16T12:32:38+02:00

Стаття присвячена дослідженню процесів формування системи закладів культури у структурі «Соцміста» Запоріжжя у період 1920-1950-х рр. Аналізуються основні функції цієї системи, зокрема забезпечення життєдіяльності населення та виховання радянського громадянина через культурно-освітні ініціативи. Об’єктом дослідження є інституційно-просторова мережа культурно-освітніх установ, предметом – процеси їхнього проєктування, типології, розміщення та архітектурно-стилістичного оформлення. Метою є виявлення закономірностей розвитку системи закладів культури як чинника соціалізації та просторової організації міста. У статті зроблено спробу систематизувати типологію установ за функціями та масштабом, здійснити аналіз їх просторово-планувальної локалізації та композиційної ролі в міському просторі. Окреслено взаємозв’язок між ідеологічними завданнями радянської влади та конкретними просторовими та функціональними рішеннями.

Окремо проаналізовано архітектурну стилістику фасадів — від конструктивізму до радянського неокласицизму. Описано архітектурні рішення культурно-освітніх установ, таких як: будинок культури Металургів (БК Запоріжсталь), кіноконцертний зал імені Михайла Глінки, кінотеатр «Перший художній» (не зберігся до теперішнього часу), будинок культури Запорізького алюмінієвого комбінату.

ДОСЛІДЖЕННЯ ЖИТЛОВИХ КОМПЛЕКСІВ У ТЕОРЕТИЧНИХ ТА УРБАНІСТИЧНИХ КОНЦЕПЦІЯХ

2026-01-17T01:09:51+02:00

У статті досліджено еволюцію житлових комплексів як просторових і соціальних структур у контексті урбаністичних концепцій та сучасних викликів. Простежено історичну трансформацію від античних інсул і середньовічних хофів до радянських мікрорайонів і сучасних багатофункціональних середовищ. На основі аналізу ключових концепцій (нова урбаністика, 15-хвилинне місто, сталий розвиток, «розумні міста») виявлено тенденції до інтеграції житла, робочих просторів, комерції та рекреації в єдину систему. Окрему увагу приділено впливу соціальних конфліктів, кліматичних змін і геополітичної нестабільності на формування ЖК, зокрема в умовах війни в Україні.

АРХІТЕКТУРНО-МІСТОБУДІВНІ ВОРКШОПИ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЇХ ОРГАНІЗАЦІЇ

2026-01-18T00:22:02+02:00

У статті розглянуто методологічні підходи до організації воркшопів з архітектурно-містобудівної тематики в межах системи вищої архітектурної освіти. Проаналізовано світовий та вітчизняний досвід, визначено основні принципи, етапи проведення та критерії ефективності воркшопів. Запропоновано модель їх інтеграції у навчальний процес як засобу формування професійних компетентностей студентів. Воркшопи розглядаються як дієвий інструмент поєднання теорії й практики, розвитку критичного мислення та міждисциплінарної взаємодії.

Організація системи відкритих громадських просторів в історичному центрі Одеси як засіб збереження та актуалізації історико-культурної спадщини

2026-01-18T01:19:22+02:00

Історико-культурна спадщина є невід'ємною частиною ідентичності будь-якого народу та ключовим ресурсом для розвитку сучасних міст і сіл. Історичні поселення, що формувалися протягом століть, зберігають цінну архітектурну, археологічну, містобудівну та духовну спадщину. Вони виступають своєрідними «живими музеями» під відкритим небом, де минуле гармонійно співіснує із сьогоденням. У статті розкривається сутність історико-культурної спадщини історичного поселення, визначається її значення, проблеми збереження та перспективи використання. Основою наукового дослідження став власний досвід проведення дослідницьких та проєктних робіт, авторські експериментальні та пошукові розробки та проєктування відкритих громадських просторів. Зазначена методологія цього дослідження дозволила виявити та сформулювати основні принципи організації відкритих громадських просторів. Особливістю сучасних відкритих громадських просторів є складність їх функціонально-змістовних характеристик, зумовлена множинністю форм компонентів навколишнього середовища. Систему параметрів відкритих громадських просторів слід розглядати одночасно як продукт зусиль людей, спрямованих на відтворення суспільства, і як результат відтворювальної діяльності специфіки потреб людей, закріпленої в культурі. Якість відкритих громадських просторів визначається не лише фізичними параметрами, а й ставленням населення до них, рівнем задоволення потреб та можливістю участі в їх формуванні. Врахування історичної, культурної та соціальної специфіки кожної території є необхідною умовою ефективного соціального планування. Основні результати роботи. Автор висвітлює основні тенденції формування архітектурно-планувальних та об'ємно-просторових структур відкритих громадських просторів. У роботі наведено перспективні напрямки організації відкритих громадських просторів історичних міст.