ПАРАДИГМИ АРХІТЕКТУРНОГО ФОРМОУТВОРЕННЯ: КРИТИЧНИЙ АНАЛІЗ, РЕГЕНЕРАЦІЯ ІСТОРИЧНИХ КОМПЛЕКСІВ, ЗЕЛЕНЕ БУДІВНИЦТВО, КОМПОЗИЦІЙНЕ ПРОЄКТУВАННЯ

Анотація

Здійснено поглиблений критичний аналіз сучасних архітектурно-містобудівних парадигм у контексті глобальних викликів сталого розвитку, зосереджуючи увагу на проблематиці збереження культурної спадщини в умовах активної урбанізації. Розглянуто еволюцію концепцій формування міського середовища, що поєднують естетичні, екологічні, функціональні та соціокультурні аспекти. Особлива увага приділена методам регенерації історичних комплексів, які виступають як важливі носії культурної пам’яті та ідентичності, але при цьому потребують адаптації до сучасних стандартів комфорту, безпеки та функціональності. У цьому контексті проаналізовано практичні приклади інтеграції енергоефективних рішень, використання вторинних матеріалів, «зеленого» будівництва та новітніх технологій у процес реконструкції та оновлення історичних середовищ.

Виділено основні групи проблем, що супроводжують урбаністичне оновлення: конфлікт між необхідністю збереження автентичних рис забудови та тиском сучасної забудови, обмеження законодавчого поля, відсутність чітких механізмів охорони та впровадження інновацій у застарілі структури. Наголошено на важливості міждисциплінарного підходу до проєктування, який поєднує архітектуру, урбаністику, екологію, соціологію та історію. Запропоновано структуровану модель концептуального проєктування, що ґрунтується на принципах сталого розвитку, збереження ідентичності середовища та врахування потреб громади. Такий підхід дозволяє гармонізувати нове і старе, створюючи життєздатне, функціональне, культурно насичене міське середовище, адаптоване до викликів XXI століття.