АРХІТЕКТУРНО-МІСТОБУДІВНА ТРАНСФОРМАЦІЯ: ФОРМОТВОРЕННЯ, КРИТИЧНИЙ АНАЛІЗ, МОБІЛЬНІСТЬ, ІНКЛЮЗИВНІСТЬ, ЗЕЛЕНЕ МІСТОБУДУВАННЯ В КРИЗОВИХ УМОВАХ

Анотація

У статті здійснено критичний аналіз провідних сучасних архітектурних теорій, які впливають на трансформацію архітектурно-містобудівних підходів у відповідь на актуальні кризові виклики сьогодення. Розглянуто вплив глобальних змін клімату, соціальної нестабільності, економічних коливань, зростання чисельності населення, урбанізаційних процесів і посилення екологічного навантаження на середовище на концепції формоутворення в сучасній архітектурі. Визначено, що сучасні теоретичні моделі не лише переосмислюють роль архітектора у контексті динамічних змін, а й формують нові парадигми проєктування, орієнтовані на сталий, гуманний і адаптивний розвиток міст.

Особливу увагу приділено аспектам забезпечення мобільності та інклюзивності міського середовища. Мобільність розглядається як ключова умова адаптації архітектурних структур до змінних умов життя, необхідності швидкого розгортання тимчасових споруд та забезпечення транспортної доступності. Інклюзивність інтерпретується як архітектурна і містобудівна практика, що враховує потреби різних соціальних, вікових, культурних і фізичних груп населення, сприяючи соціальній справедливості, просторовій рівності та зменшенню маргіналізації.

Окремий розділ присвячено принципам зеленого будівництва, які розглядаються як один із ключових напрямів сталого розвитку архітектурного середовища. Здійснено аналіз підходів, що передбачають використання екологічно чистих матеріалів, впровадження енергоефективних систем, збереження біорізноманіття, мінімізацію вуглецевого сліду та інтеграцію природного ландшафту у структуру міського простору. Показано, що принципи екологічної архітектури поступово набувають статусу базових у практиці архітекторів і планувальників у різних країнах світу.

У статті також висвітлено методологічні підходи до формування безпечних, адаптивних і соціально орієнтованих просторів, що відповідають викликам сучасності. Здійснено порівняльний аналіз низки реалізованих архітектурних і містобудівних рішень, що демонструють приклади ефективного реагування на кризові ситуації. Окреслено перспективи подальшого розвитку архітектурних концепцій з урахуванням необхідності синтезу екологічного мислення, інженерної гнучкості та гуманітарного підходу до простору.