МЕТОДОЛОГІЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНИХ МІСТ: ФІЗИЧНІ НАВАНТАЖЕННЯ, КОНЦЕПТУАЛЬНЕ ПРОЄКТУВАННЯ, ЕКОЛОГІЧНЕ МІСТОБУДУВАННЯ, ЗЕЛЕНЕ БУДІВНИЦТВО

Анотація

Розглянуто методологічні підходи до збереження історичних міст у контексті сталого розвитку, сучасних екологічних викликів та необхідності інтеграції культурної спадщини в динамічне міське середовище. Аналіз охоплює етапи від концептуального проєктування до впровадження екологічно орієнтованого містобудування, з урахуванням принципів зеленого будівництва, використання інноваційних технологій та вторинних матеріалів. Особливу увагу приділено питанням адаптації історичних об’єктів до сучасних вимог без втрати автентичності архітектурного середовища. Розглянуто механізми гармонізації між історичними комплексами і новітніми об'єктами міської інфраструктури з метою формування цілісного, функціонального та культурно значущого простору.

Визначено важливість впровадження цифрових технологій, таких як інформаційне моделювання будівель (BIM), 3D-сканування, геоінформаційні системи (ГІС), що сприяють точному аналізу об’єктів культурної спадщини та ефективному плануванню їх реставрації та інтеграції у сучасне міське середовище. Акцентовано на принципах екологічної безпеки, енергоефективності та збереження матеріальної та нематеріальної культурної ідентичності.

Розкрито основні проблеми, що постають під час реалізації проєктів із збереження історичних комплексів: правові бар’єри, обмежені ресурси, нестача міждисциплінарної взаємодії, а також конфлікти між збереженням і розвитком. Запропоновано шляхи їх подолання через стале планування, участь місцевих громад, прозоре управління культурною спадщиною та інтеграцію принципів мобільності й інклюзивності у стратегічні програми розвитку міст. Таким чином, стаття окреслює концептуальні засади формування збалансованої політики охорони історичних міст з урахуванням викликів XXI століття.